Україна – держава з інтенсивними міжнародними зв’язками, які відбуваються через широку мережу морських і річкових портів, аеропортів, залізничних та автомобільних шляхів. В країні неодноразово реєструвалися спалахи холери. Не виключається можливість занесення інших тропічних хвороб, зокрема, гарячок Денге та паппатачі, тропічних протозойних хвороб (лейшманіози, трипаносомози), та гельмінтозів (шистосомози, філяріози). Цьому сприяють особливі геополітичні умови України, через територію якої проходять африко-європейські та євро-азіатські транспортні коридори, а її природно-кліматичні умови та тваринно-рослинний світ мають сприятливі умови для формування ендемічних та ензоотичних територій.

Санітарна охорона території від занесення та розповсюдження особливо небезпечних інфекційних хвороб серед людей (далі – ОНІ) займає важливе місце у справі протиепідемічного захисту населення. Сучасна стратегія санітарної охорони території країни від занесення особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) повинна передбачати:

• виявлення територій підвищеного ризику у зв’язку з можливим занесенням збудників небезпечних інфекційних хвороб в Україну та вивчення факторів, які можуть цьому сприяти;

• удосконалення нормативно-методичної бази;

• вивчення інтенсивності міжнародних транспортних та міграційних потоків, визначення їх епідемічного значення;

• систему епідеміологічного нагляду за ОНІ;

• епідеміологічне спостереження природних процесів та закономірностей в популяціях можливих носіїв і переносників збудників ОНІ в потенційних вогнищевих зонах;

• управління вогнищевими екосистемами, що здатні включатися в епідемічний процес при ОНІ;

• ефективність протиепідемічних заходів на транспортних засобах міжнародних сполучень, в пунктах пропуску через державний кордон та територіальних медичних установах і закладах;

• спеціальну підготовку медичних кадрів з питань епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики ОНІ.

Однією із особливо небезпечних хвороб є малярїя. Малярія— інфекційне захворювання, яке спричинюють найпростіші з роду плазмодіїв (Plasmodium, зокрема 80-90 % випадків смерті припадає на тропічну малярію, яку породжує Plasmodium falciparum). Передається людині при укусах комарів роду Anopheles (так званих «малярійних комарів»). Перебіг хвороби супроводжується гарячкою, ознобом, потінням, спленомегалією (збільшенням розмірів селезінки), гепатомегалією (збільшенням розмірів печінки) і анемією, характеризується хронічним перебігом з можливістю рецидивів.

На сьогодні значущість цієї хвороби настільки велика, що навіть пропонується розглядати проблему захворювання у окремому розділі вчення про інфекційні хвороби — маляріології. Незважаючи на багаторічну історію боротьби проти малярії, успіхи в цьому в світі і в Україні, в зв’язку з глобальною зміною вигляду інфекційних захворювань, потеплінням клімату, що призводить до поширення переносників за межі їхнього звичайного проживання, а також розвитком резистентності до протималярійних препаратів це захворювання знову набуває актуальності, вимагає нових знань у діагностиці, лікуванні та профілактиці.

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання завезення малярії на територію країни:

• лабораторне обстеження на малярію іноземців та власних громадян, які прибули із країн неблагополучних по малярії. Зазначені особи підлягають лабораторному обстеженню при кожному підвищені температури тіла впродовж 3-хроків після прибуття з ендемічного осередку малярії;
• особиста хіміопрофілактика малярії в осіб, які виїзжають у країни ендемічні по малярії;
• дезінсекційні заходи на транспортних засобах, які прибувають з ендемічних по малярії регіонів.