Перейти до основної сторінки
Персикова плодожерка Carposina sasakii Matsum – широкий поліфаг, який пошкоджує плоди диких і культурних плодових рослин із родини розоцвітих: яблуня, груша, персик, абрикос, айва, слива, вишня, горобина, глід, кизил, шипшина, мигдаль і жостерових (фініки), але особливо плоди і пагони персика, а також плоди сливи, абрикоса, груші, яблуні, айви, вишні.
Хоча в Україні персикова плодожерка на даний момент має статус карантинного шкідника і віднесена до списку А1 «Організми, які відсутні на території України», необхідно бути готовими до проникнення цього фітофагу в нашу державу. Оскільки з кожним роком збільшується надходження імпортних об’єктів регулювання, в тому числі садивного матеріалу, овочів та фруктів, то існує ризик занесення на територію України регульованих та нерегульованих шкідливих організмів, зокрема, і такого карантинного шкідника, як персикова плодожерка.
Нині широко поширений цей шкідник у Китаї, Японії, на Корейському півострові, південному сході Канади і США. В районах поширення персикова плодожерка належить до небезпечних шкідників плодових культур. У необроблюваних садах пошкодження плодів гусеницями шкідника сягає 80—90%.
Метелик сірого забарвлення. Довжина тіла самки 11 мм, за розмахом крил 16—18 мм. Самець менших розмірів. У середині передніх крил є велика темна пляма з блискучою синьою крапкою всередині, з зовнішнього краю крил є малопомітні смужки. Задні крила сірувато-коричневі. Основна ознака метеликів персикової плодожерки, яка відрізняє їх від інших видів — це жилкування. На задньому крилі відсутні жилки, від середини відходять лише п’ять, а не сім жилок. Зимує гусениця п’ятого віку в сплюснуто-округлому (товщина 2 мм) щільному коконі в ґрунті на глибині 5—10 см у радіусі 1—2 м від стовбура дерева. Навесні, у травні, гусениці залишають зимовий кокон і пересуваються до поверхні ґрунту, де плетуть рихлий річний довгастий кокон (довжина 6—9 мм, діаметр 2,5 мм), в якому перетворюються на лялечку. Кокони схожі на невеликі грудочки землі. Через два тижні з кінця травня, а в районах з одним поколінням — у липні (залежності від температури ґрунту і ґрунтової вологості) вилітають метелики. Самиці за температури вище 15°С відкладають яйця на плоди персика та абрикоса у рубчик, на яблука і груші – близько чашечки, рідше – біля плодоніжки. Яйця округлі, діаметром до 0,4 мм, рожевувато-червоного кольору. Максимальна плодючість імаго першого покоління 120 яєць, другого – 200 яєць. Метелики активно літають увечері і вранці, перелітають на короткі відстані, вдень ховаються у траву, часто знаходяться на стовбурах плодових дерев. З яєць через 7—9 днів відроджуються гусениці, які зразу ж вгризаються у плоди. Гусениці, які відродилися із яєць (молодших віків) білуватого кольору, а старших – від жовтого до червоного, залежності від кормової рослини. Довжина дорослої гусениці 13—16 мм.
Стадія гусениці зазвичай триває близько 30 днів за температури 25°С. У серпні дорослі гусениці залишають плоди і йдуть на заляльковування. У районах, де відзначається розвиток одного покоління, гусениці плетуть у ґрунті зимовий кокон і в ньому зимують, а в районах з двома і більше поколінь частина гусениць (близько 70 %) заляльковується у літньому коконі, після чого знову вилітають метелики. У цьому випадку цикл розвитку повторюється.
Лялечка веретеноподібна, жовтувато-коричнева, довжиною 7—9 мм, в діаметрі 2,5 мм.
Шкодять у персикової плодожерки гусениці, які роблять ходи в усіх частинах плоду, живлячись м’якоттю і насінням. Ушкодження на яблуках подібні до ушкоджень, завданих яблуневою мухою. Із пошкоджених плодів виділяється клейка камедь, груші жовкнуть, а абрикоси і персики нерівномірно дозрівають. Проникаючи у плоди плодових культур, гусениця прогризає хід усередину, утворюючи камери округлої форми, заповнені екскрементами.
В одному плоді одночасно може розвиватися до декількох гусениць. Але, навіть за живлення у плоді однієї гусениці, плоди втрачають свою цінність. У регіонах розповсюдження персикова плодожерка вважається одним із головних шкідників плодових культур. У садах, які не обробляються, гусениці пошкоджують 80—90% плодів. У випадку завезення персикової плодожерки у вільні від неї країни, як екологічно пластичний вид плодожерка може акліматизуватись і розвиватись в одній—двох генераціях.
Основними способами поширення персикової плодожерки є зимові кулясті кокони у залишках ґрунту при ввезенні саджанців і гусениці, які можуть тривалий час виживати у плодах, які імпортуються.
Завезення і розповсюдження в інші країни відбувається з плодами персиків, груш, айви та іншими фруктами або з живцями, саджанцями рослин-живителів, можливо з тарою та пакувальним матеріалом.
Захисні заходи. Оскільки персикова плодожерка на території України має статус карантинного шкідника, захисні заходи перш за все мають бути направлені на проведення карантинних заходів.
Забороняється ввезення в Україну плодів, саджанців, живців, заселених персиковою плодожеркою, а у випадку виявлення шкідника продукція підлягає знезараженню. При надходженні свіжих фруктів з країн і районів поширення персикової плодожерки – ретельний огляд плодів, пакувального матеріалу, тари.
Для своєчасного виявлення персикової плодожерки необхідно проводити обстеження садових насаджень всередині літа. Для цього на деревах оглядають стовбури – місце знаходження метеликів шкідника і плоди, де можна виявити яйця. Але легше збирати опалі плоди, розкривати їх і за наявності гусениць, які знаходяться в плоді, визначити і встановити їх вид.
Протягом вегетаційного періоду проводити обстеження плодових насаджень візуально та з використання феромонних пасток: перше — після цвітіння (травень), друге — у період достигання плодів (липень—вересень).
Попередня
Наступна