Японський жук походить з Японії. Його випадково було занесено в інші части світу, такі як Азорські острови та США. Це було, ймовірно, пов’язане з діяльністю людей (міжнародна торгівля, транспортні перевезення). Влітку 2014 року японський жук був вперше виявлений в континентальній Європі, поблизу Мілана (Італія). Японський жук відсутній в Україні, але можливість його проникнення в нашу країну разом з імпортними рослинними вантажами дуже висока. Також дуже висока ймовірність акліматизації японського жука (у випадку занесення) на всій території України.  Дорослий жук має довжину від 7 до 10 мм, ширину від 4,4 до 6 мм. Самиці більші за самців. Жук овальний, помірно опуклий, яскраво-зелений з металевим блиском, середина надкрил мідно-коричнева. Надкрила вкривають усе черевце, збоку з-під яких з кожного боку по 5 пучків з білих волосків і два пучки таких самих волосків на пігідії.

     Японський жук – ненаситний шкідник, пошкоджує багато різних видів рослин (приблизно 300 видів дикорослих і культурних рослин). Найбільш вразливі такі рослини: яблуня, ожина, в’яз, виноград, злакові трави, липа, кукурудза, клен, троянда, персик, соя. Жуки скелетують листя, виїдаючи тканину між жилками, в результаті чого воно темнішає й опадає. На пелюстках квітів жуки виїдають отвори, на кукурудзі сильно об’їдають приймочки качанів, молоді зерна і листя. Дорослі комахи ведуть стадний спосіб життя – на одній рослині одночасно може знаходитись велика кількість особин. Японський жук, зазвичай розвивається в одному поколінні на рік, але в умовах холодного клімату життєвий цикл може тривати до двох років. Дорослі комахи виходять з ґрунту в травні або червні і спаровуються. Самки відкладають яйця в ґрунт. Личинки розвиваються в ґрунті, де живляться корінням рослин, особливо завдають шкоди газонам і лукам. Комаха зимує в стадії личинки в ґрунті. Навесні личинки відновлюють живлення і перетворюються на лялечок. З лялечок з’являються дорослі жуки, які починають живитись надземними частинами рослин – починається новий цикл розвитку шкідника.

Методи виявлення й ідентифікації. Дорослі особини можуть бути виявлені за допомогою візуального огляду зелених частин рослин, а личинки – візуальним оглядом коренів. Пастки, що містять харчові атрактанти або статеві феромони, широко використовуються в США для моніторингу та можуть бути використані на складах, призначених для зберігання імпортованої продукції.