Шарка сливи (віспа сливи) є однією з найбільш серйозних хвороб кісточкових плодів. Слово «шарка» в перекладі з болгарської мови означає «кільця» чи «дуги», оскільки саме в цій країні в 1915 році була вперше зареєстрована хвороба сливи, яку потім назвали «віспою».

Наприкінці 20-го століття шарка була відмічена у більшості країн центральної та південної Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. На жаль, в Україні шарка також розповсюджена в тих регіонах, де вирощують сливу.

Хворобу спричинює вірус Plum pox potyvirus(PPV). Вражаються даним патогенним вірусом рослини роду Слива (Prunus). Особливий збиток хвороба завдає абрикосу, персику та сливі, оскільки знижує якість плодів і викликає передчасне їх опадання.

Симптоми шарки можуть проявлятися на листках, пагонах, корі, пелюстках, плодах і кісточках. На листках симптоми особливо чітко помітні в весняний період через 3-4 тижні після цвітіння: хлоротичні плями, кільця, смуги, пожовтіння жилок і навіть деформація листя. Уражені плоди деформовані, мають знебарвлені плями і кільця, розвиток тканини плодів у цих місцях припиняється, утворюються заглибини, які нагадують віспу. Гілки і стовбур дерева стають більш щільними, ламкими, присутні ракоподібні нарости, деревина набуває червоно-коричневого кольору.

Шкодочинність хвороби виражається в ослабленні та нерідко загибелі дерев, втраті товарної якості плодів (плоди стають дрібними, гіркими або без смаку), їх достроковому осипанні та зниженні врожайності від 25 % до повної втрати. Втрати залежно від кліматичних умов, сорту рослин та штаму вірусу складають від 5 до 100 %.

Поширюється вірус шарки слив із зараженим прищепним та посадковим матеріалом, знаряддями праці, насінням та комахами-переносниками (попелицями). Швидкість передачі хвороби достатньо велика, кількість уражених вірусом рослин може вдвічі збільшуватися за один сезон. Після зараження інкубаційний період може тривати кілька місяців, системне розповсюдження триває кілька років.

Оскільки не існує лікування вірусу шарки сливи, і збудник може спричинити руйнівні проблеми в саду, запобігання поширенню вірусу має вирішальне значення.

Найкращий спосіб запобігання вірусу віспи – використання здорового посадкового матеріалу. Знищення інфікованих дерев – єдиний спосіб боротьби.

Фітосанітарні заходи боротьби:
– заборона завезення садивного матеріалу у вільні зони з регіонів поширення захворювання;
– карантинний огляд, лабораторна експертиза;
– обстеження посадок: через 21-28 днів після цвітіння та в період дозрівання плодів.
– в зонах суцільного ураження заміна сприйнятливих сортів стійкими і толерантними;
-в зоні часткового ураження обовязкове знищення уражених дерев радикальним методом з негайним спалюванням викорчуваних дерев та дезінфекцією засобів та інвентарю;
– боротьба з комахами-переносниками.