Сьогодні виникла реальна загроза повернення МІСЬКОГО СКАЗУ (котів,собак). Тому слід, ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека.
Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами  і  завжди закінчується – смертю.
Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Вірус сказу дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів ,висушування, гине миттєво при звичайних режимах пастеризації, кип’ятінні, 45-70% спирту, мильного розчину, 5 % йод вбиває вірус на протязі 1 хвилини. В слині вірус зберігається 1 добу, в замороженому стані 75 днів, в гліцерині до 90 днів. Потрапивши до рани, він може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкується до нервових закінчень і починає рухатися до ЦНС, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в ЦНС починається відцентровий рух до слинових і очних залоз. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.
Поширюють сказ у природі – лисиці, вовки, єнотовидні та бродячі собаки. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.
Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужий – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому –до 50 км. за день,  нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.
Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Прищеплений собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження в нього не виникає агресивності, бажання кусати  не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.
Набагато частіше в Україні реєструється сказ котів. Останніми роками сказ котів є джерелом зараження кожної третьої людини хворої на сказ. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресивна, нападає, уникає господарів. Під час нападу її важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерне і для укусів лисиць.
У худоби – рев, сильне слиновиділення, статевий потяг, за паралітичної форми – тихий сказ.
Вівці, кози, свині, коні хворіють на буйну форму сказу.
Становлять небезпеку укуси кажанів, за останні 20 років в Україні померло двоє дітей.
Інкубаційний  період  у  хворої  на  сказ  людини  триває  від  7  днів  до  року, найчастіше  ж  він  сягає  77-90  днів.  Тривалість  залежить  від  місця  укусу,  локалізації  і  тяжкості,  виду  тварини  яка  вкусила.
Залежно  від  передбачувального  періоду  будується антирабічна  практика  (лікування). Луї  Пастер,  винахідник  протисказової  вакцини,  порівнював  розвиток  хвороби  з  рухом  пасажирського  поїзда.   Вакцина  ж  він  вважав, рухається  із  швидкістю  кур’єрського  поїзда.  Обігнавши  вірус,  вона  перешкодить  йому  дістатися  до  ЦНС і зробити свою чорну справу. Сучасні наукові дослідження  показують, що  вірус  по  нервових  закінченнях  рухається  до  ЦНС  3  міліметри  за   годину,а вакцина  в  2  рази  швидше.
Розрізняють  три  періоди  сказу  у  людини:
1. Передвісники – 1-7 днів (буває 2-4), парестезія (оніміння)  в  місці  укусу, збудливість,  порушення  психіки,  ГРЗ,  незрозумілий  стрес, туга, похмурі  думки,  температура  38–40  градусів.
2. Збудження – починається   несподівано   перший   напад   гідрофобії:  Хворий  різко  відкидає  кухоль  з  водою  (спазми  жувальних  і  дихальних  м’язів),  напади  задухи  стають  дедалі  частішими.  Якщо  спершу  вони  виникають  від  спроби  пити  воду,  то  згодом – від  самої  згадки  про  воду,  її  шум,  краплі  дощу.  Виникає  акрофобія –  подув  вітру,  голосний  звук,  яскраве  світло  посилюють  напад.  Наростає  збудження,  хворий  нагадує  п’яну  людину,  бігає, агресивний,  зрушує  з  місця  важкі  предмети.  Сухість  у  роті  змінюється слиновиділенням.
3. Якщо  людина  не  померла,  починається   стадія  паралічу, посилене   слиновиділення,  лежить   нерухомо,  галюцинує.  Може  почати  ковтати  і  пити – ознаки  швидкої  смерті.  Буває  атиповий  перебіг  сказу – без  ознак  збудження  і  неспокою.
Лікування – прогнози  за  гідрофобії  зовсім  несприятливі.  Для  лікування  сказу  випробувано  все,  що  відомо  сучасній  медицині.  Був  випадок  ( 1973 р.),  що  за  допомогою  інтенсивної  терапії,  вдалося  продовжити  клінічний  перебіг  хвороби  на  гідрофобію  дитини  2,5 роки  до  133  днів.  Лабораторні  дослідження  засвідчили,  що  за  2  місяці  від   початку  захворювання  відбулася  аутостерилізація  організму  від  вірусу.  З  позиції  знань  сучасної  медицини,  сьогодні  теоретично  хворого  вилікувати  можна  з  допомогою  антирабічних  препаратів,  якщо  не дати  йому  загинути,  підключивши  керовано  дихання  і  кровообіг.  Але  зважаючи  на  патогенез  сказу  в  людини  буде  зруйнована  нервова  система.
Отже,  треба  запобігти  розвитку  хвороби  призначивши  антирабічні  препарати.  Хворого  з  підозрою  на  сказ  слід  госпіталізувати.  Як  джерело  інфекції  він  цілком  безпечний.  Вірус  дуже  рідко  виділяється  із  слиною.
За  даними  ВОЗ  і  МЕБ,  сказ  входить  в  першу   п’ятірку  найбільш  небезпечних  зооантропонозів,  що  завдають  найбільших  соціальних  і  економічних  збитків.  На  сьогодні  сказ  зареєстровано  в  113  країнах  світу,  де  щорічно  до  15  млн.  людей  зазнають  різних  ушкоджень  і  одержують  направлення  на  лікування  за  підозрою в  інфікуванні  сказом,   і  лише  4,4  млн.  отримують  лікування.  За  відсутності  вчасного  лікування,  щорічно  на  планеті  від  цієї  хвороби  гине  до  5,5  млн.  людей  і  більше  1  млн.  тварин.  Прямі  збитки  від  сказу  складають  біля  4  млрд.  євро.  Україна  посідає  3  місце  в  Європі  з  поширення  сказу  серед  диких   та   домашніх  тварин  після  Російської  федерації  і  Білорусії.
В  Україні  епізоотія  сказу  триває  біля  60  років  і  спроби  її  обмежити  або  призупинити  мають  тимчасовий  успіх, а  тому  проблема  була  і  залишається  складною,  захворювання  має  тенденцію  до  подальшого  її  поширення.  Проведення  масової  парентеральної  імунізації  домашніх  тварин  і  недостатньої  пероральної  імунізації  диких  хижих  звірів  поки,  що  не  дає  бажаних  результатів.
Згідно  із  статистичними  даними  в  Україні  кожна  12  сім’я  в  місті, та 3 у  сільській  місцевості  мають  домашню  тварину  (собаку  або  кішку),  яка  проживає  поряд  з  людиною.  Через  скрутну  економічну  ситуацію  в державі, та  безвідповідальне  ставлення  власників  до  своїх  улюбленців,  частина  тварин  поповнює  ряди  безпритульних.  Регулювання  ж  кількості  є  багатогранною  проблемою,  тому  потребує  комплексного  підходу  із  залученням  різних  організацій  і  установ  для  її  вирішення.
Нині  контроль  за  кількістю  безпритульних  особин  набуває  першочергового  значення  з  огляду  забезпечення  захисту  населення  від  заразних  хвороб.
Що  таке  безпритульна  тварина? Згідно  Європейською  конвенцією  ними  вважаються  такі,  що  не мають  дому,або  знаходяться  за  його  межами  і  не  перебувають  під  посереднім  контролем  чи  наглядом  власника.
Основним  напрямком  регулювання  їхньої  популяції  є  відловлювання  з  вулиць  населених  пунктів.
Якщо  вони  мають  піддаватися  евтаназії,  то  це  потрібно  робити  відповідно  до принципів  Європейської  конвенції  за  допомогою  певних  засобів, які  не  завдають тварині  болю  й  страждань.
Зважаючи  на  те,  що  домашні  тварини  є  потенційними  перенощиками  45  видів  інфекційних  хвороб  спільних  для  людини  і  тварини,  щорічно  проводять  широку  програму  профілактичних  щеплень, в т.ч. й  проти  сказу.
Вакцинації  проти  сказу  потребують  собаки  і  коти  та  дикі  хижі  звірі  й  особливо  актуально  це  зараз  коли  випадки  захворювання  почастішали. За  останні  3  роки  в  Київській  області   епізоотична  ситуація  залишається  напруженою,  але  контрольованою  (див.  табл ).

Аналіз  поширення  сказу  в  області  за  3  роки  свідчить,  що  у  його  ареалу  дифузний  характер,  вогнище  інфекції  є  майже  в  усіх  районах,  проте  напруженість  у  різних  районах  має  свої  відмінності.
Варто  зазначити,  що  в  епізоотичному  процесі  активну  участь  беруть  коти,  на  яких  припадає  53%  діагностичних  випадків,  (за  2014  рік –  59%).
Одна  із  причин – це ослаблення  контролю  за  виконанням  правил  утримання  домашніх  тварин,   безвідповідальність  деяких  власників,  сільських  і  приміських  зонах,  на  дачних  територіях,  садово-городніх  ділянках.  Крім  того  це  обумовлено  недостатнім  рівнем  ( парентеральної  і  відсутністю  пероральної )   імунопрофілактики  та  збільшенням  в  6  разів  популяції  лисиць.
Важливе  значення  має  процес  синантропізації  хижаків,  наближення  місця  їх  мешкання  до  населених  пунктів  і  контакти  з  безпритульними  собакам  і  котами.  В  цих  умовах  відбувається  наближення  вірусу  до  людини  створюється  загрозлива  епідеміологічна ситуація.
Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. Досвід свідчить, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть  даної проблеми.
При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції до якого належить поряд з лисицями також безпритульні, домашні тварини.
Потрібно відмітити, що на сьогодні заходи боротьби з безпритульними тваринами з боку органів влади, управлінь ЖКХ, райвідділів МВС виконуються незадовільно. Підтвердження є факт щорічної реєстрації значної кількості укусів: в 2012 році – 4234 укуси,  під  ветеринарним наглядом  було- 3521 гол. тварин, 2013 ріці – 3636 укусів, під ветеринарним   наглядом  було- 2889 гол. тварин, 2014 році – 3222 укуси   під  ветеринарним  наглядом  було- 2495 гол. тварин.
Якщо домашніх тварин, які нанесли укуси піддають 10-15-денному карантинуванню, то карантинні заходи до безпритульних тварин здійснити неможливо. А тому для вирішення цих  проблем  необхідно створити систему контролю за виконанням правил утримання домашніх тварин і їх розмноження, посилити відповідальність власників, розробити систему суцільного обліку.
Крім того, існує система боротьби з безпритульними тваринами, яка передбачає ліквідацію умов, що призводять до їх неконтрольованого розмноження; створення притулків; проведення стерилізації; захоронення трупів тварин;  утилізація відходів  їхньої життєдіяльності; ліквідацію стихійних сміттєзвалищ, що є місцем життя та розмноження бродячих тварин . Значна робота в справі профілактики і боротьби зі сказом здійснювалась і нині проводиться фахівцями державних установ ветеринарної медицини в Київській області.
На території області розташовано 1195 населених пунктів. В них зареєстровано 169381 голів собак, щеплено проти сказу в 2013 році 139459 голів , в 2014 році – 142616 голів. Зареєстровано котів 124807 голів щеплено проти сказу в 2013 році 97815 голів, в 2014 році 105257 голів.
Опубліковано 80  інформаційних матеріалів в ЗМІ, прочитано 91  відкритих лекцій. Проведено 31536 бесід, в яких брало участь 89401 особа. Надруковано 52 статті в пресі. Проведено 96 семінарів, брали участь 2015 осіб. Проведено 534 комісійних рейди з перевірки правил утримання собак. Перевірено 491 населений пункт, 4588 дворів. Виявлено 152 порушники, оштрафовано 21 особу на суму 1309 грн. Зроблено 102 письмових попереджень. Проведено 125 засідань ДНПК. Видано 1118 ветеринарних паспортів.   Досліджено на сказ у державних лабораторіях ветеринарної медицини 472 зразки патологічного матеріалу.
Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійський тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання бездоглядних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природніх умовах, широку інформацію населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.