В період  інтенсивного використання інсектицидів на посівах медоносних рослин виникає загроза  отруєння бджіл пестицидами, або хімічний токсикоз, що є  результатом грубих порушень правил і санітарних вимог  застосування пестицидів як сільгоспвиробниками так і пасічниками, які розміщують пасіки на присадибних ділянках та тих, що прибувають на кочівлю з вуликами. Токсикози бджіл виражаються в ослабленні бджолосімей, зниженні їх продуктивності  та масовій загибелі, що надає великих збитків бджолярам. В Україні, яка тримає першість за експортом меду в Європу, ця справа не надто прибуткова  для пересічного пасічника.

На думку президента спілки пасічників України Володимира Стретовича, бджолярам потрібно стати союзниками з тими, хто виробляє аграрну продукцію з огляду на те, що пасічник не ворог, а його бджола опилює сільгоспкультури і дає        30-40% урожайності.

Законом України «Про бджільництво» передбачено надання пасічникам земельних ділянок в порядку, встановленому Земельним кодексом України та законом України «Про оренду землі». Розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється з урахуванням Вимог Лісового кодексу України. Згідно додатку №5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96р. №173 розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї бджільницьких об’єктів становлять 300 м.

Розміщення й облаштування пасік визначено «Інструкцією щодо попередження та  ліквідації хвороб і отруєння бджіл», яка затверджена наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 року №9 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 12.02.2001 року за №131/5322. Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади.  При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір’ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Згідно статті 13 Закону України «Про бджільництво» пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходження юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку органом виконавчої влади, що зебезпечує формування державної аграрної політики видається ветеринарно-санітарний паспорт.

Відповідно до статті 16 вищезгаданого Закону перевезення (кочівля) пасік до медоносних угідь здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з  власниками або користувачами земельних ділянок. Пасічник має зареєструватися у сільській раді, на території якої вони знаходяться, своєчасно інформувати як сільські ради, так і сусідні господарства про місця перебування своїх пасік, а сільський голова зобов’язаний попередити аграріїв, що на даній території розташована пасіка.

Відповідно до статей 30 та 37 Закону України «Про бджільництво», фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин (ЗЗР) для обробки медоносних рослин, зобов’язані  не пізніше, ніж за 3 доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це пасічників, пасіки яких розташовані на відстані до 10 км від оброблюваних площ. При цьому необхідно вказати:

1)     точну дату обробки;

2)      територію і культури;

3)     назву препарату;

4)     форму і методи застосування;

5)     ступінь токсичності і строки ізоляції бджіл.

Враховуючи токсичність всіх пестицидів для бджіл, обприскування сільськогосподарських культур, які є медоносами, потрібно проводити у фазу бутонізації до цвітіння. Працівники, які працюють з пестицидами, повинні пройти медичний огляд і мати допуск і посвідчення до робіт з пестицидами і агрохімікатами.

Обробки нектароносів проводять у період відсутності льоту бджіл у ранкові

(до 10) та вечірні (18-22) години. Допускається проведення їх в денний час, в  похмуру прохолодну погоду, коли бджоли не вилітають з вулика.

Відповідно до екотоксикологічної оцінки всі пестициди поділяються на 4 класи

небезпеки:

1-й клас небезпеки – високонебезпечні (викликають загибель понад 20% бджіл).

Екологічні регламенти: прикордонно-захисна зона для бджіл не менше 4 км, обмеження льоту – 4-5 діб;

2-й клас небезпеки – середньонебезпечні для бджіл пестициди (викликають

загибель від 5 до 20% бджіл), прикордонно-захисна зона для бджіл не менше 3-4 км, обмеження льоту – 2-3 доби;

3-й клас небезпеки – малонебезпечні для бджіл пестициди (загибель від 1 до 5%

бджіл). Прикордонно-захисна зона для бджіл – 2-3 км, обмеження льоту – 1-2 доби;

4-й клас небезпеки – практично безпечні для бджід пестициди. Прикордонно

захисна зона для бджіл не менше 1-2 км, обмеження льоту – 6-12 годин.

Найчастіше отруєння бджіл відбуваються у весняно-літній період, за масової обробки посівів і садів при застосуванні пестицидів  методом  авіації.

Згідно з підпунктом 5.26 пункту 5 «Державних санітарних правил авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів у народному господарстві України» забороняється проведення авіаційних обробок пестицидами всіх груп токсичності з метою боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, лісових та інших угідь, які розташовані ближче:

а) 5 км від місця постійного перебування медоносних пасік;

б) 2 км від рибогосподарських водойм, відкритих джерел водопостачання, місць випасу домашніх тварин, об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, ботанічних та зоологічних заказників);

в) 1 км від населених пунктів, тваринницьких і птахівничих ферм, а також посівів  сільськогосподарських культур, які вживаються в їжу без термічної обробки, садів виноградників і місць проведення інших сільськогосподарських робіт.

Для попередження зносу пестицидів, хімічну обробку рослин проводять при швидкості вітру 3 м/сек (для дрібнокрапельного) і 4 м/сек. (для крупнокрапельного обприскування), при застосуванні аерозолю швидкість вітру не повинна перевищувати 2 м/сек. Висота польоту літака повинна бути мінімальною. На кордонах ділянок, оброблених пестицидами, повинні бути виставлені знаки безпеки на відстані у межах видимості від одного знаку до другого, які повинні контрастно виділятися на навколишному фоні. Знаки прибирають тільки після закінчення встановлених строків очікування. Строки ізоляції бджолосімей можуть збільшуватися на 1-2 дні при зниженні температури і збільшенні вологості повітря відносно прийнятих норм в даній зоні.

В деяких випадках отруєння бджіл відбувається і при дотриманні правил обробітку, наприклад:

·        оброблювана не квітуча культура знаходиться поруч з квітучими медоносами;

·        знесення пестицидів з обробленої площі на сусідні медоносні угіддя;

·        нерідко отруєння бджіл наступає при споживанні рос із листя або міжвузлів.

Правильний вибір пестициду, виконання всіх технічних та санітарних норм  мають виняткове значення для попередження отруєння бджіл.

Після закінчення строку детоксикації рослин відкривають льотки у 1-2 сім’ях: якщо протягом 2-3 годин льоту ознаки отруєння у бджіл не проявляються, відкривають льотки у всіх сім’ях. Вивезення пасік на період обробок до іншого місця медозбору відбувається на період 5 діб і більше.

Відповідно до  статті 38 Закону України «Про бджільництво» порушення законодавства в галузі бджільництва тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність несуть особи винні у непопередженні (приховуванні) або наданні неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні (ЗЗР), а також у порушенні технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, що призвело до погіршення умов у ареалах розселення бджіл.