У західного кукурудзяного жука шкодять як жуки, так і личинки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. За живлення жуків на генеративних органах зменшується кількість зерен у качані, внаслідок чого знижується врожайність.

Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом — великі та стрижневі, водночас заносячи збудників кореневих гнилей. У результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко вилягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю.

Найбільшу шкодочинність західного кукурудзяного жука спостерігають на тих полях, де відсутня сівозміна: за постійного вирощування кукурудзи щільність популяції цього шкідника істотно зростає. Личинки ЗКЖ живляться коренями кукурудзи, а за нестачі останніх певний час можуть живитись і корінням деяких злакових трав. Жуки живляться маточковими стовпчиками, пилком, незрілими зернами і качанами кукурудзи. Крім цього, вони можуть споживати пилок інших рослин із родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.

Жуки завдовжки 5–6 мм, бліді, жовтувато-чорні. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок — три симетричні смуги. Личинки останніх віків 10–18 мм завдовжки, зморщені, видовжені, жовто-білі, з коричневою головою.

Західний кукупудзяний жук розвивається протягом року лише в одному поколінні. У період масового цвітіння кукурудзи жуки виходять із грунту (як правило, впродовж п’яти-шести тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту на глибину 15 см біля основи стебла рослини. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і у вересні основна маса жуків гине. Але за сприятливої погоди (без мінусових температур) жуків можна спостерігати в природі до листопада. Зимує шкідник у стадії яйця і в цій фазі має високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С.

На глибину відкладання яєць впливає температура: чим вона вища, тим блище до поверхні відкладені яйця. Дощова погода стимулює процес яйцекладки, до того ж яйця витримують затоплення впродовж 10 днів. У сухий грунт самка яєць не відкладає. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі грунту на глибині до 5 см. Личинки, які відродились із яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. Вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см. Основна частина личинок зосереджена біля основи рослини на відстані до 10 см.

Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, виїдаючи серцевинну тканину, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори у товстому корені і проникати через них у стебло. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках. Лялечки масово зосереджені в приповерхневому шарі грунту, але іноді можуть бути й на глибині до 20 см. Їхній розвиток триває лише два-три дні. Вони не витримують тривалого затоплення. Поширення шкідника у стадії яйця може відбуватись із грунтом. Але для закінчення розвитку яйце має швидко потрапити в сприятливі умови поблизу коріння кукурудзи — інакше личинка, яка відродилась із яйця, загине.

На стадії імаго шкідник може поширюватись самостійно: жуки добре літають, за сильного попутного вітру віддаленість їхнього польоту може сягати 20 км. Західний кукурудзяний жук може також поширюватись на стадії імаго транспортними засобами: з різними вантажами, авто- та залізничними шляхами, засобами повітряних сполучень. Також встановлено, що перенесення яєць і личинок жуків можливе з транспортом, залишками ґрунту, що прилипає до насіння, знаряддями праці.

У разі виявлення західного кукурудзяного жука вживають усіх необхідних заходів із ліквідації первинного вогнища згідно з чинним фітосанітарним законодавством. Для цього передбачено відповідні запобіжні, організаційні, агротехнічні, біологічні, хімічні заходи, а також використання стійких сортів культури.

Запобіжні заходи спрямовані на заборону ввезення із зон зараження качанів кукурудзи молочної та воскової стиглості, зелених частин кукурудзяних рослин, ретельний огляд всіх партій зерна кукурудзи.

Організаційні заходи полягають у тому, що на території, де виявлено шкідника, вводять карантин. Водночас установлюють межі та розмір виявленого вогнища, регламентують перевезення вантажів із карантинної зони, інформують а населення району, де виявлено західного кукурудзяного жука.
Ефективним агротехнічним заходом проти західного кукурудзяного жука є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища західного кукурудзяного жука, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняють висівання кукурудзи протягом трьох років.

Проти личинок або дорослих комах діабротики у світі досить широко застосовують хімічні заходи.  Грунтові інсектициди застосовують для контролю личинок західного кукурудзяного жука. Інсектициди можуть бути застосовані до висіву, під час висівання або після нього (у період вегетації).