ЛІТО – це період відпусток, період масового та активного відпочинку населення. В останні роки особливого значення набуває міжнародний туризм та міжнародні подорожі, які можуть нести значні ризики для здоров’я відпочиваючих, особливо якщо мова йде про «екзотичні» країни.

Щоб провести відпустку з користю, покращити стан здоров’я, слід завчасно попіклуватись про його безпеку.

До  профілактичних заходів відносяться вакцинація, хіміопрофілактика, прийом протималярійних препаратів, дотримання правил особистої гігієни подорожуючими, вживання доброякісної води та харчових продуктів.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в світі спостерігається епідускладнення з багатьох небезпечних інфекційних захворювань, серед яких хвороба спричинена вірусом Ебола (ХСВЕ), Гарячка Ласа, Гарячки Західного Нілу, Денге, Чикунгунья, долини Ріфт,  малярія, Близькосхідний респіраторний синдром (БСРС, MERS), пташиний грип.

Особлива увага приділяється захворюванням мандрівників, що передаються через укуси комарів, серед яких Гарячка Західного Нілу. Тільки впродовж 2018 року в Європейському Союзі було зафіксовано 710 випадків захворювання на Гарячку Західного Нілу серед людей, в сусідніх країнах ще 265 випадків, 63 людини померло, що становить 6,5 % летальності.

Що таке гарячка Західного Нілу і як вона передається

Геморагічна гарячка Західного Нілу – це небезпечна вірусна хвороба, що передається через укуси комарів, а також  іксодових та аргасових кліщів. У тяжких випадках супроводжується гарячкою, запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, збільшенням лімфатичних вузлів, ураженням слизових оболонок, інколи висипом. Має літньо-осінню (липень – жовтень) сезонність, частіше нею хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва – «качина лихоманка».

Захворювання ендемічне для багатьох країн Азії та Африки. Спалахи гарячки Західного Нілу зареєстровані в Алжирі, Вірменії, Центрально-Африканській Республіці, Заірі, Єгипті, Ефіопії, Індії, Нігерії, Пакистані, Сенегалі, Судані, Румунії, Чехії, Росії. Описані випадки захворювання в Ізраїлі, Франції, Індонезії, США. Підтверджено існування природних вогнищ захворювання у Вірменії, Туркменії, Таджикистані, Азербайджані, Казахстані, Молдові, Астраханській, Омській областях Російської Федерації, Одеській та Запорізькій областях України.

Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає документально зареєстрованих випадків передачі цього вірусу від людини до людини при безпечних контактах і випадків зараження працівників охорони здоров’я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю.

Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, а він циркулює в них до 2 тижнів. Резервуаром також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається він в них нетривало.

Переносники захворювання — численні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус потрапляє в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров’ю тварин. Зафіксовані випадки інфікування при трансплантації органів, переливанні крові, грудному годуванні. Також зафіксований випадок трансплацентарної передачі вірусу. Збудник захворювання – вірус, який добре зберігається в замороженому та висушеному станах. У тканинах і органах інфікованих качок та голубів зберігається від 20 до 100 днів. При температурі вище 56°С гине впродовж 30 хвилин. Уражає клітини нервової системи, нирок, легень, міокарду, ендотелій судин. Гарячку Західного Нілу вперше зафіксували в Африці. Вона є небезпечною ще й через те, що може швидко поширюватися в міжнародних масштабах, тож може являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.

У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, проте у 20% хворих розвивається грипоподібні захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).   Після зараження вірусом інкубаційний період триває 1-7 днів, у людей з порушенням імунітету — до 2 тижнів.

Профілактика гарячки Західного Нілу

Для попередження гарячки Західного Нілу проводять комплексні заходи, щоб знизити чисельності комарів – осушують болота та проводять дезінсекційні заходи.

Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Специфічного лікування хвороби не існує. Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.

При відсутності вакцини для людей ефективним для зменшення кількості випадків захворювання є підвищення рівня обізнаності населення про хворобу та шляхи передачі даної інфекції.

Бережіть своє здоров’я і здоров’я близьких, а особливо дітей!!!