Чи доводилось вам бачити рослини картоплі, буряків, кукурудзи, обплутані якимись жовтими нитками, які іноді досить погано вириваються. Бабусі в селах вже давно називають ці «нитки» повитицею, не задумуючись чи це дійсно так. Але ця назва правдива.

Отже, що ми знаємо про повитицю. І чи дійсно вона така небезпечна?

Повитиця польова  (Cuscuta campestris Junk.)  –  переважно однорічна типова  рос­лина – паразит. Має нитковидне, жовте або помаранчево-жовте, витке стебло. Без коренів та листків, та й фотосинтез їй ні до чого, бо весь її життєвий цикл проходить на тілі  іншої рослини. Знайшовши живителя, вона двома-трьома обертами обвиває її та у місцях дотику з ураженою росли­ною утворює особливі органи — гаусторії (або присоски). З їх утворенням  про­росток втрачає зв’язок із ґрунтом і повністю переходить на паразитичний спосіб життя. Глибоко проникаючи у тканини пошкодженої рослини, повитиця  живитися за її рахунок. На багаторічних рослинах, навіть після всихання чи замерзання надземних органів, її розвиток відбувається за допомогою гаусторій, які залишаються в середині стебла.

Повитиця польова розмножується насінням (максимальна плодючість до 15 тисяч насінин) і вегетативно (частинами стебла). В умовах України насіння бур’яну інтенсивно проростає у травні-червні за температури ґрунту +17-24°C, цвіте – в червні-серпні, плодоносить – у липні-жовтні. Насіння здатне зберігати схожість від 4 до 30 років за несприятливих погодних умов.

Повитиця польова завдає великої шкоди сільському господарству. Вона не тільки знижує врожайність, але й погіршує якість продукції. Разом із амб­розією полинолистою та гірчаком рожевим входить до чільної трійки найзлісніших карантинних бур’янів України — як за територією поширення, так і за рівнем шкодочинності.

Гаусторії повитиці, проникаючи у паренхіму волокнистих рослин, погіршують якість волокна. У цукрового буряка, ураженого повитицею, вміст цукру знижується на 1-2%. Сіно уражених рослин містить менше протеїну, гірше сохне, пліснявіє, втрачає смакові властивості. До того ж повитиці поширюють вірусні хвороби (віруси тютюнової мозаїки огірка, жовтухи айстр, бронзовості томатів тощо).

Способи поширення повитиці польової – насінням та рослинними рештками. Насіння бур’яну потрапляє в зерновий ворох під час обмолоту , а також його важко відокремити від насіння багаторічних трав та овочевих культур.

Що треба знати, щоб ефективно боротися з цим бур’яном.

Сходи повитиці польової мають рудиментарний корінь, який лише на     1-2 см проникає в ґрунт, тому будь-який його механічний обробіток  під час появи сходів цієї рослини призводить до повного її знищення.

Ділянки багаторічних трав, які уражені повитицями, і в радіусі до метра навколо них, рекомендовано скошу­вати до цвітіння повитиці, а скоше­ну вегетативну масу, залити пальним і спа­лити, переклавши її попередньо пошарово соломою для ефективності заходу.

У разі, якщо повитиця польова уражує великі площі посівів, рекомендовано застосовувати вогневий спосіб. Проте даний метод є вбивчим не тільки для повитиці, а й для усієї екосистеми.

Для зменшення кількості насіння в ґрунті застосовують глибоку оранку або стимулювання проростання насіння повитиці за рахунок провокаційних поливів, з подальшим знищенням сходів.

Проте ефективним заходом була і залишається сівозміна з включенням у неї стійких до ураження культур. За даними наукових досліджень, до таких культур належать зернові колосові, квасоля, соя, огірки, гарбузи і бавовник. Одним з важливих  елементів сівозміни є створення густого стеблостою, завдяки чому процеси закручування і прикріплення повитиці польової до рослини-господаря сповільнюватимуться і пригнічуватимуться.

В закритому ґрунті для контролю появи сходів повитиці, за даними дослідників, ефективним є покриття поверхні ґрунту піском, шаром у 2,5 см.

Оскільки додатковим джерелом поширення насіння повитиці  є гній, то під час складання його в штабелі, де він протягом 4-5 місяців буде розкладатись за температури 50-60 град., насіння бур’яну повністю втрачатиме схожість.

Актуальним є  вивчення біологічних об’єктів  для знищення повитиць у посівах сільськогосподарських культур. Відомо, що  для біологічного контролю рослин роду Cuscuta ефективними були муха Melanagromyza cuscutae і довгоносики роду Smicronyx.

Оскільки  основний спосіб поширення повитиці польової – це   насіння, то і одним з ключових попереджувальних заходів є недопущення його наявності  в насіннєвому матеріалі сільськогосподарських культур.  І найкраще в цьому допоможе профілактика, зокрема ретельне дотримання фітосанітарних правил. Щоб попередити розповсюдження повитиці, заборонено завезення її у вільні райони з регіонів розповсюдження; обов’язковим є огляд та проведення фітосанітарних процедур; обстеження сільськогосподарських угідь на виявлення бур’яну у період вегетації; при виявленні вогнища — запровадження карантинного режиму.

Слід пам’ятати – вантаж, у якому виявляють насіння повитиці польової, підлягає поверненню відправникові або очищенню під контролем фітосанітарного інспектора. При неможливості очистки насіннєвий матеріал переводиться в категорію зернопродуктів з подальшою переробкою, а відходи спалюються.