• In English
  • ЗМІНИ В ЗАКОНІ УКРАЇНИ «ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ»
    , опубліковано 28 Грудня 2019 року о 16:16

    Одним із найпоширеніших способів нечесної конкуренції на ринку України є введення споживачів в оману. На практиці, введення в оману споживача, зазвичай, полягає у приписуванні виробником своїй продукції невластивих їй позитивних та привабливих для споживача якостей.
    11.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу» від 12.11.2019 № 286-IX.
      Верховна Рада України постановила внести зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі, Закону України “Про захист прав споживачів” (далі – Закон), а саме, статті 19 Закону.
    Так, у частині 2 статті 19 розширено перелік інформації, ненадання якої, або надання неправдивої чи неповної, вважається введенням споживача в оману.  Частину 3 статті 19, пунктами 9-16 та внесеними змінами в пункт 4, доповнено переліком форм підприємницької практики, що вводить в оману.
    Таким чином, статтю 19 Закону, в новій редакції, викладено наступним чином:
    1.Нечесна підприємницька практика забороняється.
    Нечесна підприємницька практика включає:
    1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
    2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
    2. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
    1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
    2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;
    3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
    4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;
    5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;
    6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
    7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби – місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;
    8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
    9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв’язку з покупкою та/або використанням продукції;
    10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
    Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
    Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об’єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
    3. Забороняються як такі, що вводять в оману:
    1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;
    2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;
    3) відмова від пред’явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;
    4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого строку, що спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;
    5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;
    6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім’ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;
    7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;
    8) використання повідомлення про розпродаж у зв’язку із припиненням суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності;
    9) маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків;
    10) пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо:
    а) у продажу така продукція відсутня;
    б) продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний строк;
    в) продавець пропонує неякісні екземпляри такої продукції з наміром продати іншу продукцію;
    11) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею;
    12) неправдива заява про припинення продавцем торговельної діяльності або його переїзд;
    13) заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї;
    14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;
    15) заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента;
    16) недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах, або представлення продавцем себе як споживача.
    Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
    4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
    При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:
    1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;
    2) вживання образливих або загрозливих висловів;
    3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;
    4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб’єктом господарювання;
    5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
    5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:
    1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;
    2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;
    3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;
    4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
    Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.
    6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
    Суб’єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.
    Call Now Button
    Будь в курсі подій