Нині, розширення торговельних відносин України з багатьма країнами світу, істотно збільшує ризик завезення з деревиною та лісоматеріалами нових в Україні, шкідників лісу. Отже, небезпечних «мандрівників» слід знати в обличчя.

Пункт фітосанітарного контролю на державному кордоні в аеропорту «Гостомель», виконуючи свої завдання, що спрямовані на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів, що можуть завдати шкоди народному господарству України, хоче привернути увагу до одного з найнебезпечніших карантинних організмів, а саме – азіатського вусача.

Азіатський вусач (Anoplophora glabripennis (Motschulsky) поширений у Азії, КНДР, Тайвані, Південній Кореї, Північній Америці, Канаді та країнах Європи: Австрія, Німеччина, Франція та Польща (вогнища шкідника були виявлені і в подальшому ліквідовані). У США азіатський вусач був вперше виявлений в 1996 році. Хоча вважається, що він був завезений в Нью-Йорк ще раніше, в 1980-ті роки разом з дерев’яними пакувальними і кріпильними лісоматеріалами.

Погоднокліматичні умови можуть бути придатними для акліматизації даного небезпечного жука-вусача. Загроза появи шкідника обумовлена кількістю вантажів, які надходять майже з усіх країн світу. Ризик появи шкідника у нашому регіоні дуже великий, у зв’язку з його прожерливістю та здатністю до харчування як живими рослинами, так і деревиною, яка вже зрублена та знаходиться в місцях переробки і навіть у пакувальному матеріалі, якій не пройшов відповідну обробку. При цьому слід враховувати і те, що азіатський вусач на стадії личинок і імаго пошкоджує понад 50 видів листяних порід дерев. Найбільш бажаними кормовими рослинами є клен (гостролистий, червоний, цукровий, сріблястий, ложноплатановий), в’яз, тополя, верба, каштан кінський, шовковиця. Уражаються також свіжозрубані дерева і колоди.

В природних умовах в країнах розповсюдження вусач має одно- або дворічний цикл розвитку. У період спарювання імаго відкладають яйця на здорові, уражені і зрубані дерева (включаючи розпиляні і складовані). Самки азіатського вусача відкладають яйця в прогризені отвори на будь-якої листяної деревині. Личинки на живих деревах харчуються нижнім шаром кори (флоемою), викликаючи тим самим її прогини. В подальшому личинки переходять на харчування ксилемою і прогризають в корі широкі і заплутані ходи, таким чином личинки заляльковуються в деревині. Молоді жуки виходять на поверхню в кінці травня, прогризаючи в деревині хід. Місця вильоту жуків (льотові отвори) можна знайти на стовбурах, гілках і на поверхнево розташованих коренях. Льотові отвори широкі, круглі, діаметром 9-11 мм. Під ними на землі зазвичай знаходиться груба деревна труха. Імаго харчуються корою і листям дерев, завдаючи цим значної шкоди. Жуки азіатського вусача воліють нападати на молоді пагони, які в подальшому в’януть і гинуть.

Найбільш ймовірний і швидкий шлях поширення азіатського вусача – перевіз личинок, лялечок і імаго в різних лісоматеріалах при торгівлі.

З метою виявлення вогнищ шкідника використовують пастки з феромонами.

Ретельне обстеження будь-якого пакувального матеріалу є також запорукою своєчасного виявлення та знищення небезпечного карантинного шкідника.