Шарка сливи, або віспа – по шкідливості і негативному впливу на ефективність вирощування плодових дерев роду Prunus – є найбільш згубною хворобою для садів на сьогоднішній день. І, як і найстрашніші вірусні захворювання людини, на даний момент «шарка», незважаючи на багаторічну історію вивчення і боротьби, не має методів лікування і ефективних хімічних засобів захисту.

Шарка сливи – це серйозна вірусна хвороба сливи та інших видів роду Prunus (абрикосів, персиків, терну, чорносливу, постяної вишні, мигдалю). Збудник шарки (віспи) сливи є ниткоподібний вірус (англ. Plum pox potyvirus (PPV)). Відомо шість штамів цього віруса: PPV-D, PPV-M, PPV-EA, PPV-C, PPV-Rec (рекомбінантний), і PPV-W. Високий ступінь шкідливості потівіруса обумовлена, перш за все, величезними втратами величини і якості врожаю – передчасно опадає до 100% абсолютно непридатних до переробки плодів. При зараженні некротичними штамами вірусу можлива повна загибель дерев.

Вперше шарка була зафіксована на сливі європейській (P. domestica) в Болгарії в 1917 – 1918 рр. і описана як вірусна хвороба в 1932 р. З тих пір вірус прогресуючи поширився по значній частині Європи, території навколо басейну Середземного моря, на Близькому Сході. Хвороба була виявлена з обмеженим поширенням в Азії, Південній і Північній Америках.

Симптоми шарки сливи дуже сильно залежать від місцевості, сезону,  Prunu видів і сортів, тканини рослин (листя або плодів). Симптоми часто не виявляються в перший або два роки зараження. Однак, зниження врожаю плодів є єдиною ознакою, яка часто спостерігається на деревах без будь-яких інших видимих симптомів.

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, молодих пагонах і плодах. Через 3-4 тижні після цвітіння на листках сливи і аличі утворюються розпливчасті жовто-зелені плями у формі широких кілець або смуг. Вони добре видно в світлі.

 На плодах сприйнятливих до хвороби сортів спочатку з’являються характерні візерунки, які складаються з кільцеподібних темно-зелених смуг і плям, по мірі дозрівання плодів забарвлення плям стає фіолетовим. Тканина під ними червоно-бура, частково відмерла і заповнена камеддю. Уражені плоди набувають потворної форми, передчасно достигають і обпадають. З часом на хворих деревах з’являються ознаки розетковості. Гілки і стовбур дерева стають більш щільними, ламкими, присутні ракоподібні нарости, деревина набуває червоно-коричневого кольору.

 Ураження вірусом шарки призводить до ослаблення дерева, потім до погіршення якості плодів аж до повної втрати врожаю.

Вірус поширюється із зараженими прищепним та посадковим матеріалом, із хворою кореневою паростю, насінням та комахами-переносниками (попелиці і цикади), а також механічним способом, наприклад, вірус потрапляє в ранки на деревах під час обрізки, якщо використовують брудні інструменти. Вірус може потрапити на інші дерева і з немитих рук садівника, на яких залишився сік уражених рослин.

Оскільки не існує лікування вірусу віспи сливи, і збудник може спричинити руйнівні проблеми в саду, запобігання впровадженню вірусу має вирішальне значення. Найкращий спосіб запобігання вірусу віспи – це посадка дерев, сертифікованих як вільні від вірусу, шляхом тестування.

Необхідно щорічно проводити два обстеження (через 21-28 днів після цвітіння, в період дозрівання плодів)  – в похмуру погоду, при достатньому освітленні, з усіх боків, так як симптоми можуть розподілятися нерівномірно. Видаляти і знищувати опалі плоди і листя уражених дерев. Обробляти рослини відповідними препаратами проти сисних шкідників. Після використання обов’язково треба дезінфікувати інструменти. Щоб не допустити поширення цього небезпечного карантинного захворювання забороняється ввезення посадкового і прищепного матеріалу з місць, де поширене захворювання. Знищення інфікованих дерев – єдиний спосіб боротьби з вірусом.

Подумайте про посадку стійких сортів, якщо ви живете в районі, де часто виникають проблеми з вірусом віспи!