Вперше термін «карантин» з’явився в Італії в 1374 році, тобто більше 600 років тому. Цей термін походить від італійських слів quarante giorni, що означали 40 – денний термін, протягом якого витримували на віддаленому рейді кораблі, що прибувають до Італії, з-за небезпеки завезення «чорної смерті» – чуми. Уявіть собі, що вже в 1374 році в Італії принцип карантину був затверджений ЗАКОНОДАВЧО! Адже у той час ще не були відомі ні профілактичні щеплення, ні засоби боротьби з інфекційними хворобами, і карантин став єдиним надійним способом захисту. У сільському господарстві термін «карантин», по суті, означає те ж саме – захист тварин і рослин від завезення ззовні і розселення особливо небезпечних шкідників, хвороб і бур’янів. Перші карантинні заходи були введені у Франції в 1862 році. Тоді до Франції з Америки завезли саджанці винограду, заражені філоксерою. Це небезпечний шкідник, який здатний масово знищити виноградну лозу і цілі виноградники.

Перший закон по карантину рослин з’явився у Франції в 1660 році у зв’язку з епіфітотіямі стеблової іржі. З 1870 по 1915 рік карантинні закони були ухвалені більшістю країн з розвиненим сільськогосподарським виробництвом (Франція, Німеччина, Австрія, США, Мексика, Австралія та ін), які брали участь в обміні рослинними матеріалами. В 1875 році для запобігання проникнення колорадського жука та інших відсутніх в Росії карантинних організмів було видано указ “Про заборону ввезення бульб картоплі, картопляних листків та інших частин”.

Наступним значимим кроком стала Міжнародна конвенція в області захисту рослин, підписана в Римі в 1929 році, потім послідувало прийняття в 1951 році Продовольчою і сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй Міжнародної конвенції по карантину і захисту рослин –

МККЗР. Міжнародна конвенція по карантину і захисту рослин (МККЗР) є міжнародною угодою по захисту рослин, метою якого є захист як культивованих, так і дикорослих рослин за рахунок відвертання інтродукції і поширення шкідливих організмів. Конвенцію підписали 182 країн

Після Жовтневої революції, враховуючи велике значення карантинних заходів з попередження завезення та розповсюдження карантинних шкідливих організмів 5 червня 1931 року при Народному Комісаріаті землеробства СРСР було створено єдину Державну карантинну службу. Перша обласна карантинна інспекція в СРСР була створена в Ленінграді 1 листопада 1931 року. А на початку 1932 року при Всеросійському інституті рослинництва при активному сприянні М.І. Вавілова була організована карантинна лабораторія.

Історія карантинної служби нашої країни бере початок з 1931 року. Тоді ж було розроблено положення про карантинний контроль за ввезенням в країну сільськогосподарської продукції та живих рослин. Цього ж року була створена перша інспекція з карантину рослин в Українській Республіці (при Одеському морському порту). Наприкінці 1932 року в Чернігові була створена обласна Державна інспекція з насіннєвого контролю і карантину сільськогосподарських рослин, яка працювала до окупації німцями Чернігівщини. Також у 1932 році, згідно архівних даних, були створені державні інспекції з карантину рослин по Київській та Дніпропетровській областях.

Сьогодні в світі діє, прийнята в 1951 році, Міжнародна Конвенція по карантину і захисту рослин (МККЗР) — міжнародна угода, що забезпечує скоординовані і ефективні дії із запобігання інтродукції і поширенню шкідливих для рослин і рослинних продуктів організмів і боротьбі з ними.     Карантин, як метод захисту рослин, – це система державних заходів, спрямованих на захист рослинних багатств країни від завезення і вторгнення із інших держав карантинних та інших особливо небезпечних шкідників, збудників хвороб і бур’янів, а у випадку проникнення карантинних організмів – на локалізацію та ліквідацію їх вогнищ.

З кожним роком світ стає все більш глобальним. Постійно збільшуються об’єми міжнародних перевезень продуктів харчування, у тому числі і рослинного походження, насіннєвого і садивного матеріалу, збільшується науковий обмін рослинами. Такі умови створюють дуже великий ризик потрапляння екзотичних дуже небезпечних шкідливих організмів на нові території де вони можуть інтродукуватись та нанести великої екологічної та економічної шкоди. У зв’язку з цим, великого значення набуває подальше зміцнення національних служб фітосанітарного контролю, вдосконалення науково-методичного обміну з виявлення та діагностики карантинних організмів, координації їх взаємодії з виконання положень міжнародних угод в галузі карантину рослин.