Майже до кінця XIX століття засоби проти цього захворювання були відсутні, а будь-яке лікування безрезультатне, тому людина, яка заразилася ним від домашніх або диких тварин, була приречена на смерть. Навіть в наш час у світі щорічно від сказу гине понад 55 тисяч людей.

Менш ніж 150 років тому, в 1880 році Луї Пастер розпочав розробку вакцини від сказу, яка увінчалася успіхом, і в 1885 році вперше було щеплено покусану скаженим псом людину. Історія зберегла її ім’я – це був дев’ятирічний житель Ельзасу Йозеф Майстер, якого через три дні після покусу батько привіз в Париж до Пастера. Йозеф – вижив, ставши першою людиною, яка не померла після укусу скаженою твариною. Це відкриття сколихнуло громадськість, було зібрано кошти та заснований Інститут Пастера, офіційно відкритий 14 листопада 1888 року. На території інституту і похований Пастер, який помер в 1895 році. День його смерті – 28 вересня, оголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) щорічним днем боротьби зі сказом.

Зараз епідемічна ситуація зі сказу в Україні є неблагополучною. Щорічно від 70 до 90 тисяч громадян звертаються за медичною допомогою з приводу покусів тварин або мали контакт з хворими домашніми і сільськогосподарськими тваринами.

Нагадаємо, Сказ – гостра інфекційна (вірусної природи) хвороба, загальна для людини і тварин, з ознаками ураження центральної нервової системи, завжди зі смертельним наслідком, якщо у зараженої тварини або людини почали проявлятися зовнішні ознаки.

На сказ хворіють усі дикі і домашні тварини, а також гризуни, кажани і птахи. Найчастіше людина заражається від кішок, лисиць і собак.

Вірус сказу, який потрапив в організм тварини або людини, по нервових волокнах (зі швидкістю приблизно 3 міліметри на годину) проникає в спинний, а потім головний мозок, де розмножується, викликаючи дифузний енцефаломієліт (запалення головного та спинного мозку). З мозку по нервових шляхах вірус поширюється в різні органи і тканини, в тому числі потрапляє в слинні залози, інфікуючи слину.

На жаль, лікування від сказу не існує! Щеплення від сказу хвороби на стадії появи перших симптомів вже не дають результату. Смерть настає через кілька днів після появи перших симптомів.

Перші ознаки хвороби проявляються на місці укусу: рубець припухає, червоніє, на укушених ділянці тіла з’являються свербіж і болі. Далі з’являється температура, зникає апетит, людина відчуває загальну слабкість. Інкубаційний період сказу триває від 10 до 90 днів, в окремих випадках – до року.

Існує багато хибної інформації про цю хворобу, яка активно поширюється навіть у засобах масової інформації, вводячи в оману читачів і яку необхідно спростувати:

1. «Небезпечні тільки «божевільні» тварини».

На жаль, за зовнішніми ознаками визначити, чи небезпечна тварина для людини, неможливо. Зовнішніми ознаками сказу можуть бути: сильне слиновиділення, водо- і світлобоязнь, спроби кусати себе, параліч кінцівок, апатія, надмірна агресія або, навпаки, лагідність. Іноді симптоми можуть бути змазані або слабо виражені. Хвора на сказ тварина, не обов’язково схожа на монстра з налитими кров’ю очима та пінистою слиною з пащі.

Справа в тому, що вірус може знаходитися в слині тварини за кілька днів до появи перших симптомів. Тобто, тварина може поводитися цілком природньо, але бути ураженою. Небезпека може приховуватися в будь-якій тварині, навіть у вашому домашньому улюбленці. Тому до лікаря потрібно йти відразу після укусу будь-якою твариною.

2. «Зараження відбувається при укусі дикою твариною».

Звичайно ж, що основне джерело сказу все-таки дикі тварини (лисиці, єнотовидні собаки, їжаки та ін.), проте, домашні тварини (кішки і собаки) також відіграють велику роль у поширенні сказу. Захворівши на сказ, дикі тварини втрачають інстинктивну обережність і підходять до людей. На жаль, не замислюючись про небезпеку, чому лісові мешканці ведуть себе як ручні домашні, люди беруть їх на руки, годують, гладять. У групі ризику, переважно, діти.

Зараження, відбувається при попаданні вірусу сказу в організм людини через слину хворих тварин при укусах, подряпинах, слизову оболонку очей, рота, носа. Вірус через пошкодження на шкірі може потрапити в організм людини навіть при контакті з яким-небудь предметом або одягом, забрудненими слиною хворої на сказ тварини (рясне слиновиділення – початкова ознака сказу!).

Саме тому, навіть якщо вас укусила або подряпала абсолютно здорова на вигляд тварина, потрібно йти до лікаря.

3. «Тварину, яка напала або виявляє агресію потрібно знищити».

У жодному разі. Якщо на вас напала домашня тварина, то потрібно її ізолювати (закрити). Після чого негайно звернутися в найближчий травматологічний пункт. Потім зателефонувати у державну лікарню ветеринарної медицини.

Тварину залишають в живих, оскільки ветеринари протягом 10 днів спостерігають за поведінкою тварини щоб перевірити, чи хворіє вона на сказ. Якщо виявиться, що вона просто агресивна можна уникнути лікування.

Якщо вас вкусила собака, яка гуляла з господарем, то потрібно обов’язково взяти контакти господаря. або дайте йому свої. Якщо його вихованець захворів, він зрозуміє це не пізніше, ніж через 10 днів.

На жаль, зазвичай агресію виявляють бездомні собаки. Простежити за ними просто неможливо.

У випадку, коли на вас напала дика тварина (найчастіше – під час полювання), то в такому випадку тварину дійсно краще вбити. При цьому, труп потрібно відвезти ветеринарам для проведення досліджень.

3. «Лікування сказу – це 30 болючих уколів у живіт».

Часто цим лякають дітей, щоб вони не підходили до тварин. В даний час ніяких 30 уколів від сказу не існує. Сьогодні для профілактики сказу роблять лише 5-6 безболісних уколів в плече.

Сучасна схема екстреної профілактики сказу: обробка ураженої ділянки, потім лікувально-профілактична імунізація – шестиразове введення антирабічної вакцини (обов’язково в день укусу (!), після чого на 3, 7, 14, 30 і 90-й день. В особливо небезпечних випадках – додатково одноразове введення антирабічного імуноглобуліну (в день укусу).

Однак, не все так просто. Протягом періоду щеплень (близько півроку), людині не можна перевтомлюватися, вживати спиртне (воно знешкоджує дію вакцини), купатися в басейні і водоймах, ходити в тренажерний зал і займатися спортом.

4. «Сказ можна вилікувати».

Сказ – невиліковна хвороба, від якої кожні 10 хвилин в світі гине одна людина. Сказу можна уникнути, але тільки в тому випадку, якщо вчасно (до появи перших симптомів) провести лікувально-профілактичну вакцинацію.

Так як лікування не дає ефекту, найважливіше значення відводиться профілактиці сказу.

Крім того, в обов’язковому порядку щеплюються люди, що мають професійну необхідність працювати з тваринами – мисливці, ветеринари, собаколови.

Як потрібно діяти при укусі твариною?

Якщо відбулося ослинення шкіри чи слизових оболонок, або укус чи подряпина твариною, навіть зовні здоровою, а тим більше бродячою, безпритульною чи дикою, або якщо є підозра, що вона хвора на сказ, необхідно:

• поранену поверхню ретельно промити водою з милом (чи детергентом) інтенсивно намилюючи протягом 10-15 хвилин. Глибокі рани промити струменем мильної води, наприклад, за допомогою шприца. Обробити краї рани антисептиком, але не припікати та не оброблювати 70 %-вим етиловим спиртом чи 5 %-вим розчином йоду.

• накладають на рану стерильну пов’язку;

• в найкоротший термін звернутися до найближчого медичного закладу.

Важливо пам’ятати!

Своєчасна і регулярна вакцинація тварин
– головний профілактичний захід боротьби зі сказом!