Phialophora cinerescens (Wollenweber) van Beyma

Фіалофорозне  в’янення є найнебезпечнішою хворобою гвоздики, часто від нього залежить можливість вирощування культури.

Небезпека захворювання полягає в досить тривалому періоді перебування прихованої інфекції. Гриб заражає рослини через грунт. У Європі до початку 70-х років фіалофорозне  в’янення (фіалофороз) вважалося одним з найважливіших захворювань гвоздики у закритому грунті. Збудник викликає повну загибель рослин і завдає великих економічних збитків для виробника. Хвороба особливо небезпечна в теплицях і під плівковими укриттями, на високородючих або багатих азотом грунтах, в загущених погано провітрюваних посадках.

Країни поширення:

Канада, Колумбія, США, Китай. Європа: Хорватія; Німеччина, Латвія,Словенія, Польща, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Сербія, Іспанія, Великобританія.

Симптоми ушкоджень і методи діагностики:

Гриб Ph. cinerescens вражає судинну систему гвоздики, викликаючи в’янення і засихання рослин, що супроводжуються побурінням провідної системи. Спори пересуваються по провідним судинам в верхні частини стебла. Заражені пагони часто не мають зовнішніх ознак захворювання. Симптоми хвороби виявляються на листках нижнього ярусу. Першими видимими ознаками хвороби є зміна кольору листя в сіро-зелений. Пізніше плями некротизуються, листя жовтіє, втрачають тургор, звисаючи донизу. Стебла в’януть, набуваючи солом’яного забарвлення.

Настає швидке засихання всієї рослини, без гнилі. Коріння ураженої гвоздики зовні виглядають здоровими, але на зрізі видно потемнілі судини. Характерна ознака ураження – виразне коричневе кільце на поперечному зрізі  безкольорового  стебла.

При фіалофорозному в’яненні провідна система рослин набуває коричневого забарвлення по всій довжині стебла.

Оптимальні температури для росту патогена 15-20 ° С, але збудник може також інфікувати при більш низьких температурах (11-15ºC). Збудник хвороби зберігається в формі спокійного міцелію або конідій на рослинних рештках, в уражених пагонах, тканинах гвоздики і рослинах з родини гвоздикові. Гриб залишається життєздатним протягом тривалого часу (після 14-річної перерви вирощування гвоздики). У водному середовищі спори залишаються життєздатними більше восьми тижнів.

Основним шляхом поширення інфекції збудника P. cinerescens є заражений посадковий матеріал гвоздики і рослини роду Dianthus, включаючи коріння, живці та підщепи. Іншим способом перенесення інфекції на значні відстані є заражений грунт, поживні суміші для вирощування рослин або рослинні залишки. У природі поширюється крапельною вологою або разом з водою, що тече по дренажній або зрошувальній системах. Як ґрунтовий збудник, P. cinerescens має надзвичайно обмежений потенціал для природного поширення. Основним шляхом поширення є міжнародна торгівля живцями гвоздики.

Оскільки живці можуть приховувати приховані інфекції, цей гриб легко впроваджується в нові райони, і після його встановлення його надзвичайно важко знищити. Враховуючи відносно постійне і сприятливе середовище теплиці, гвоздичне в’янення має великий потенціал для швидкого розповсюдження з великими втратами.

У боротьбі з фіалофорозним в’яненням  необхідно знезараження грунту, найкраще пропарюванням, тому що  гвоздика сильно чутлива навіть до мінімальних залишкових кількостей метилброміду. Рекомендуються різні системи вирощування в умовах ізоляції – на цементних майданчиках, на мінеральних або природних субстратах і т.д., але ці технології дуже дорогі. Необхідно максимально скоротити термін експлуатації маточних насаджень, тому що  в них може накопичуватися велика кількість інфекції внаслідок їх тривалого, беззмінного вирощування.  Перед укоріненням живців необхідно дезінфікувати проти грибних патогенів шляхом занурення в суспензії розчину фундазола 50 СП 0.1% протягом 15 хв.  Цей же розчин можна використовувати і для поливу укорінених живців або хворих рослин після їх посадки на постійне місце. Хороший результат проти фіалофорозного в’янення гвоздики дає обприскування препаратом триходермин 0.4%, як живців, так і посаджених рослин.  Ні в якому разі не можна допускати висихання рослин влітку, тому що  посуха провокує сильний розвиток хвороби.