Нематоди – широко розповсюджені  організми, на долю яких припадає чотири п’ятих чисельності всього тваринного світу. Зустрічаються вільно живучі види, але більшість видів нематод пристосовані  до паразитичного способу життя. Нематоди здатні паразитувати у людини, на тваринах і на рослинах. Основною ознакою, що відрізняє фітопаразитів від інших це особлива будова ротового апарату у вигляді стилета або списа. Не існує жодного виду рослини, який би не був хазяїном як мінімум одного, а то і декількох видів фітопаразитичних нематод. За характером живлення фітогельмінти є облігатними паразитами і харчуються вмістом цитоплазми рослинних клітин. Звичайно вони харчуються на коренях рослин, але можуть зустрічатися і на інших органах. Досить часто фітонематоди є чинником масових уражень  рослин – епіфітотій. Щорічні збитки, які спричиняють ці паразити, обчислюються величезними сумами. Таке явище як «виснаження ґрунту» пов’язане саме з життєдіяльністю нематод. Крім того, гельмінти є переносниками грибних, вірусних і бактерійних захворювань.

Симптоми пошкодження нематодами можуть проявлятися в карликовому рості, побурінні листя та хвої, потоншенні стебел, верхівковому в’яненні, а головним чином в редукції і малформації (потворність) кореневої системи. Тобто, вони неспецифічні і можуть бути наслідком низької родючості грунту, посухи чи надлишку вологи або ж пошкоджень комахами, грибами чи бактеріями.

Проте є і специфічні симптоми, які можна бачити на коренях деревних та квіткових рослин неозброєним оком. Серед них слід згадати галоутворення (гіперплазія), яка виникає при пошкодженні кореневої системи трав’яних і деревних порід рослин галовими нематодами (Meloidogyne).

До Переліку регульованих шкідливих організмів  внесено 3 види галоутворюючих нематод роду Meloidogyne, які при ввезенні  на територію України можуть завдати великої шкоди рослинам вирощуваним в умовах закритого грунту.

Колумбійская галлова нематода

Meloidogyne chitwoodi Golden, O’Bannon, Santo & Finley

Поширення:

Африка: Мозамбік, Південно-Африканська Республіка.

Америка: Аргентина, Мексика, США (Айдахо, Вашингтон, Каліфорнія, Колорадо, Невада, Нью-Мексика, Орегон, Техас, Юта).

Європа: Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Туреччина, Франція.

Пошкоджувані рослини:

Вражає картоплю Solanum tuberosum, томати Solanum lycopersicum. Другорядні господарі – овес посівний Avena sativa, буряк Beta vulgaris, морква Daucus carota subsp. sativus, ячмінь Hordeum vulgare, люцерна Medicago sativa, квасоля Phaseolus vulgaris, злакові Poaceae, горох Pisum sativum, скорцонера іспанська Scorzonera hispanica, кульбаба лікарська Taraxacum officinale, пшениця м’яка Triticum aestivum, кукурудза Zea mays. Окремі трофічні раси також вражають боби, цукровий буряк, капусту, латук. Розмножується на таких рослинах, як цибуля, шафран, ірис, гіацинти, нарциси, тюльпани.

Симптоми пошкоджень:

Симптоми, які проявляються над поверхнею ґрунту, не є характерними саме для даного захворювання і проявляються різним ступенем низькорослості, недоліком життєвої сили і старінням при підвищеній вологості.

Основний симптом захворювання – утворення невеликих галлів (потовщень) на коренях, як правило, без утворення вторинних корінців. Кореневі галли зазвичай розташовані локально на різних ділянках кореня.

На більш пізніх стадіях розвитку захворювання на поверхні галлів утворюються яйцеві мішки у вигляді невеликих желеподібних напівсферичних форм світло-коричневого, коричневого або брудно-жовтого кольору.

На бульбах картоплі галли проявляються як невеликі підняті над поверхнею бульби горбки, що утворюються в результаті розвитку нематоди.

Шляхи поширення:

Інтродукція нематоди в країну або в нові райони може статися з посадковим матеріалом: бульбами картоплі, вкоріненими рослинами, саджанцями, розсадою, цибулинами декоративних рослин-господарів, кореневищами, а також ґрунтом, субстратом від саджанців.

Методи виявлення та ідентифікації:

Коріння рослин переглядають під бінокуляром. Дорослі самки можуть бути виділені шляхом розсічення тканин кореня препарувальною голкою. Існує два основні методи ідентифікації: морфологічний і молекулярний. Морфологічним методом вивчають будову личинок, самців, перинеальної області самок.

Для діагностики M.Chitwoodi використовуються ті ж молекулярні методи, що і для більшості інших видів нематод, включаючи PCR-RFLP, ПЛР з видоспецифічними праймерами, ПЛР в реальному часі (Real-Time PCR), а також методи часткового секвенування (визначення нуклеотидної послідовності) ДНК.

Несправжня колумбійська галова нематода

Meloidogyne fallax Karssen

Поширення:

Європа: Бельгія, Великобританія Франція, Нідерланди, Німеччина, Швейцарія.

Океанія: Австралія (Південна Австралія, Вікторія), Нова Зеландія.

Пошкоджувані рослини:

Вражає картопля  Solanum tuberosum, морква Daucus carota subsp. sativus, спаржу лікарську Asparagus officinalis, суницю Fragaria x ananassa, скорцонеру іспанську Scorzonera hispanica, люцерну Medicago sativa, латук Lactuca sativa, томат Solanum lycopersicum.

Симптоми ушкоджень:

Симптоми, які проявляються над поверхнею ґрунту, не є характерними саме для даного захворювання і проявляються різним ступенем низькорослості, нестачею життєвої сили і старінням при підвищеній вологості.

Основний симптом захворювання – утворення невеликих галів (потовщень) на коренях, як правило, без утворення вторинних корінців. Кореневі галли зазвичай розташовані локально на різних ділянках кореня. На більш пізніх стадіях розвитку захворювання на поверхні галів утворюються яйцеві мішки у вигляді невеликих желеподібних напівсферичних форм світло-коричневого, коричневого або брудно-жовтого кольору. На бульбах картоплі гали проявляються як невеликі підняті над поверхнею бульби горбки, що утворюються в результаті розвитку нематоди.

Шляхи поширення:

Інтродукція нематоди в країну або в нові райони може статися з посадковим матеріалом: бульбами картоплі, вкоріненими рослинами, саджанцями, розсадою, кореневищами, а також грунтом, субстратом від саджанців.

Методи виявлення та ідентифікації:

Коріння рослин переглядають під бінокуляром. Дорослі самки можуть бути виділені шляхом розсічення тканин кореня препарувальною голкою. Існує два основні методи ідентифікації: морфологічний і молекулярний. Морфологічним вивчають будову личинок, самців, перинеальної області самок.

Коренева галова нематода

Meloidogyne enterolobii Yang& Eisenback

Країни природного поширення і можливого занесення:

Європа: Нідерланди, Франція (повідомлення з Конкарно, Бретані), Швейцарія.

Азія: В’єтнам, Китай (Хайнань, Гуандун).

Африка: Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Малаві, Сенегал, Південна Африка.

Північна Америка: США (Флорида, вперше повідомлялося про виявлення в 2002 році на декоративних рослинах, потім в комерційному полі томатів і тропічних фруктів в розпліднику).

Центральна Америка і Карибський басейн: Куба, Мартініка, Пуерто-Ріко, Тринідад і Тобаго.

Південна Америка: Бразилія, Венесуела.

Характеристика підкарантинних матеріалів та шляхи поширення:

Коренева нематода М. enterolobii є багатоїдною і має багато рослин-господарів, в тому числі культурних рослин і бур’янів. Вражає деревні і трав’янисті рослини.

Хоча точне коло рослин-господарів на сьогодні невідоме, шкідник був відзначений на багатьох економічно важливих культурах, таких як Capsicum annuum (перець), Citrullus lanatus (кавун), Coffea arabica (кава), Cucumis sativus (огірок), Glycine max (соя ), Ipomoea batatas (солодка картопля), Lycopersicon esculentum (томат), Nicotiana tabacum (тютюн), Phaseolus vulgaris (квасоля), Psidium guajava (гуава), Solanum melongena (баклажан), на декоративних рослинах (наприклад Ajuga, Angelonia, Brugmansia, Clerodendron, Enterolobium contortisiliquum, Hibiscus, Maranta arundinacea, Ocimum basilikum, Paulownia elongata, Thunbergia, Tibouchina) і диких рослинах (наприклад Bidens pilosa). Експерименти, проведені в Нідерландах, показали, що кактус, фікус, сингоніум, троянда і виноград також можуть бути рослинами-господарями М. enterolobii.

Основними шляхами поширення на нові території можуть бути ґрунт і субстрат для рослин, рослини для посадки і горшкові культури з країн, де поширена М. enterolobii.

Симптоми ушкоджень і методи діагностики:

Як і інші кореневі нематоди, М. enterolobii може утворювати гали на корінні і сповільнювати зростання рослин.

За морфологічними ознаками M. enterolobii схожа на інші види роду Meloidogyne. Ідентифікація заснована на поєднанні морфологічних, морфометричних параметрів і біохімічних або молекулярних методів (ізоферментного або ПЛР). В даний час немає повного ключа для визначення виду Meloidogyne enterolobii.