Ризоманія (вірус некротичного пожовтіння жилок цукрового буряку

Beet necrotic yellow vein virus. ККБ – BNYWO

Збудник: Beet necrotic yellow vein virus(BNYW).

Систематичне положення: Viruses: Benyvirus.

Резерватами вірусу є рослини з родини лободових (Chenopodiaceae), зокрема, усі види буряків і шпинат.

Переносником вірусу є гриб Роlуmyxa betae К., який сам по собі є слабким патогеном для буряків. Патогенність гриба зростає при набутті ним вірофорності – наявності в ньому вірусу носієм якого він може стати, якщо розвивається в інфікованій рослині. Вірус може зберігатися більше 20 років в спорах (цистосорусах) гриба. У хворих рослин збудник постійно наявний у бокових корінцях і в самому коренеплоді. Збудник спричиняє порушення обміну речовин, уповільнення росту і розвитку рослини, а також процесу цукроутворення, внаслідок чого знижується урожайність коренеплодів на 50- 80% і цукристість більш ніж на 3-5 %.

Географічне поширення

Європа: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Литва, Німеччина, Нідерланди, Румунія, Росія, Словаччина, Польща,Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.

Азія: Іран, Казахстан, Киргизстан, Китай, Ліван, Монголія, Сирія, Туреччина, Японія. Африка: Єгипет, Марокко.

Північна Америка: США.

БІОЛОГІЯ

Ураження кореневої системи переносником вірусу – грибом P.betae К. відбувається за допомогою зооспор, які контактують з кореневими волосками молодих рослин цукрових буряків, закріпляються на них і проникають в клітини, утворюючи плазмодій. Плазмодій, який вийшов із зооспори, розвивається в клітині корінця в зооспорангії, який вже через 2-3 дні за температури 20-25°С може вивільняти нові зооспори або перетворитися через 10 днів на цистосорус, який містить від 100 до 300 цистоспор.

Для розвитку гриба оптимальними є відносна вологість ґрунту 80%, температура 23-27°С, нейтральні і слаболужні ґрунти (рН 7-8). За температури нижче 15°С розвиток хвороби незначний.

Вірус ризоманії і його переносник гриб локалізуються, в основному, в дрібних бічних корінцях і в стрижневому корені.

Морфологія

Вірус паличкоподібний за морфологією, діаметр часток близько 20 нм. Вірус квадрипартитний. Відомо чотири типи часток, довжини яких становлять 390, 265,100 та 70 нм, що відповідає чотирьом типам +РНК величиною 7100, 4800, 1800 і 1500 нуклеотидів. Деякі японські ізоляти мають п’ять сегментів РНК.

Захворювання проявляється зрідка у фазі 4-8 листочків буряків. Рослини, уражені у ранню фазу розвитку, нерідко гинуть або відстають у рості, при цьому спостерігається порушення фізіологічних процесів. Змінюється колір листків від світло-зеленого до жовтуватого. Інколи спостерігаються звужені прямостоячі листки з видовженими черешками. Вони виглядають як зів’ялі, нормального кольору, але коренеплід недорозвинутий.

У другій половині вегетації, особливо, після сильних опадів, на листках з’являється побуріння судин і суміжних з ними ділянок з подальшою появою некрозів.

Однак типові ознаки на листках зустрічаються дуже рідко, в більшості випадків вони відсутні, тому польова діагностика за симптомами на листками ускладнена.

Характерні симптоми ризоманії проявляються на коренеплоді у вигляді розростання бічних корінців – ризоїдів, утворення ними “мички” чи “бороди”. Коренеплоди уражених рослин дрібні, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою корінців. Особливо чітко діагностується хвороба під час збирання. Уражені рослини сильно відстають у рості, схильні до загнивання. При поперечному розрізі коренеплода добре помітне побуріння судинних пучків.

Методи діагностики

На посівах імпортним насінням проводять двократні обстеження за двома діагоналями поля. Перше – наприкінці липня – в серпні, друге – під час збирання врожаю. На вітчизняних обстеження проводять під час збирання врожаю.

На насінниках обстеження проводять в період утворення квітконосних пагонів та після збирання насінників.

Аналіз коренеплодів на визначення ураженності грибом-переносником 5-10 штук 45-60 денних рослин з ознаками ризоманії обережно викопують з ґрунту, щоб не пошкодити кореневу систему і ретельно промивають під проточною водою. Головний корінь і особливо бічні мичкуваті корінці розрізають на частинки завдовжки 2-3 мм, кладуть на предметне скло в краплю води, накривають покривним склом і злегка притискають ним рослинний матеріал. Для поліпшення контрастності препарату застосовують фарбник генціановий фіолетовий 0 , 1% водний розчин для фарбування плазмодіїв і 0,5% спиртовий розчин анілінового синього для фарбування цистосорусів.

У молодих рослинах цистосоруси прозорі, не мають потовщеної оболонки, після зберігання у тканинах кореня вони набувають жовтого кольору і добре помітні під мікроскопом.

Способи поширення

Резерватором і переносником вірусу є ґрунтовий гриб P.betae К. Захворювання поширюється інфікованим ґрунтом на будь-якому матеріалі, з водою, рослинними рештками, інвентарем, при транспортуванні коренеплодів.

Фітосанітарні заходи

Забороняється ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання. Карантинне інспектування, фітосанітарна експертиза завезеного імпортного матеріалу. З метою своєчасного виявлення захворювання проводять обстеження полів буряку влітку та восени. При виявленні вогнища захворювання, запроваджується карантинний режим. Дотримання сівозміни, ротація, чистий пар. Внесення органічних добрив, глибока оранка, знищення рослинних решток та бур’янів, вирощування стійких і толерантних сортів. Просторова ізоляція насінницьких насаджень від виробничих не менше 1км.