Thecaphora solani (син. Angiosorus solani) – вид грибів з роду Thecaphora, який викликає сажку картоплі. Даний вид поширений в Андській частині Південної Америки. В Євразії допоки не зафіксований.

Є об’єктом карантину в країнах ЄСОЗР (Європейсько-середземноморська організація із захисту рослин), серед яких є і Україна.

Перші повідомлення про сажку з’явилися в 1928 році, коли було описане нове захворювання картоплі в Андських високогір’ях Перу.

У 1939 році це захворювання зафіксували на території Венесуели, а у 1954 році в прибережній долині Перу.

Економічні збитки, що спричиняються цим патогеном, можуть бути величезними: втрати врожаю нестійких сортів картоплі в несприятливий рік можуть досягати 85%.

Thecaphora solani здатна паразитувати на ряді культурних і дикорослих видів картоплі (Solanum), на представниках томатів (Lycopersicon) і на деяких інших дикорослих пасльонових (Solanaceae), наприклад, на дурмані звичайному (Datura stramonium).

Інфікування здійснюється за рахунок проникнення міцелію в тканини рослини-господаря через травмовані клітини, іншими словами – ранової інфекції.

Галли паразита розвиваються на столонах, підземних частинах стебел і бульбах. На столонах і підземних частинах стебла вони можуть досягати 10 см в діаметрі і мати вагу більше 300 г.

На бульбах галли варіюють в розмірах і можуть досягати 4 см в діаметрі.

Характерними є овальні або неправильної форми пустули, які формуються в галлах. Ці пустули заповнені масою іржаво-коричневих бородавчатих спор, зібраних в скупчення.

Симптомами ураження сажкою видів Solanum, в тому числі і картоплі, є потворне розростання бульб, поява бульбочкоподібних наростів на нижній частині стебла і столонах, в яких містяться дрібні порожнини. Повністю заражені бульби згодом стають сухими коричневими порошкоподібними масами спор.

На стеблах або столонах під землею розвиваються гали, що нагадують деформовані бульби, а на томаті (Solanum lycopersicum) гали найчастіше розвиваються на стику стебла і коренів.

Як правило, з країн, в яких поширена сажка, картопля імпортується тільки для наукових цілей. Проте, у разі імпорту посадкового матеріалу, обов’язковим заходом є карантин, а також ретельна перевірка перед експортом, бо вантажі з інфікованих районів можуть переносити спори збудника навіть на поверхні здорових бульб.

Заходи контролю включають в себе посадку якісної насінної картоплі, довгі сівозміни та усунення бур’янів.

Стійкість сортів картоплі до інфекції різниться. Рекомендується використовувати виключно резистентні сорти. На даний момент скринінг на стійкість активно проводиться в Міжнародному центрі картоплі в Перу.