Перейти до основної сторінки
Повитиці (Cuscuta spр.) – стеблові облігатні паразити вищих рослин, занесені до переліку карантинних бур’янів, обмежено поширених в Україні (згідно наказу від 29.11.2006 № 716 «Про затвердження Переліку регульованих шкідливих організмів» з внесеними змінами та доповненнями від 04.08.2010, та 16.07.2019).
Повитиці поділяються на дві основні групи: тонкостеблові (товщина стебла становить 0,2-1 мм) та товстостеблові (товщина стебла – 2-4 мм). З культурних рослин тонкостеблові повитиці уражують конюшину, цукровий буряк, картоплю, овочі, льон, баштанні та інші. Рослиною, що найчастіше уражується є люцерна. Товстостотеблові повитиці паразитують на винограді, малині, насадженнях плодових і декоративних культур, а також на багатьох дикоростучих дерев’янистих породах і чагарниках.
Ушкоджуючи рослину, повитиця споживає органічні і неорганічні поживні речовини, що призводить до загального порушення обміну речовин у основної культури, спричиняє затримку росту і розвитку рослин-живителя та призводить до їх загибелі. Крім того, повитиці є переносниками збудників ряду вірусних захворювань рослин.
Повитиці – однорічні рослини-паразити, які не мають ні коренів, ні справжніх листків, обвиваються навколо рослини-господаря своїми тонкими ниткоподібними стеблами та присмоктуються спеціальними органами, живлячись за рахунок культури.
Cuscuta spр. – розмножується переважно насінням, іноді частинами стебел. Одна рослина може утворити до 30 тис. життєздатних насінин, з спірально закрученим зародком в середині. Які розвиваються в дво – гніздовій, чотирьох-роздільній коробочці кулястої форми. Насіння зберігає життєздатність у ґрунті понад 20 років.
Сходи повитиці польової з’являються у травні-червні, коли добре прогріється повітря і грунт. Проростки звільнившись від оболонки насінини, підіймаються вертикально, у вигляді блідо-жовтого вусика, роблять кругові рухи проти годинникової стрілки, у пошуках рослини-господаря. Для неї характерний розтягнутий період проростання, що збільшує ймовірність розвитку проростків в той час, коли можливий господар присутній на полі.
Основне джерело поширення повитиці польової – неочищене насіння сільськогосподарських культур, переважно люцерни та конюшини. Також повитиця може поширюватися транспортними засобами, сільськогосподарською технікою, зараженими органічними добривами та зерновими відходами. Цей злісний бур’ян засмічує посіви багаторічних і однорічних трав, береги річок, узбіччя доріг, поля населених пунктів.
Шкодочинність повитиць надзвичайно висока і виражається в зниженні врожайності сільськогосподарських культур та якості отримуваного врожаю, засміченні насіннєвого матеріалу, негативному впливі на здоров’я тварин.
Повитиця польова входить у список карантинних бур’янів у 25 країнах світу, зокрема і в Україні, які забороняють ввіз як насіння повитиці, так і різних частин рослини.
Повитиця не тільки знижує врожайність, але і погіршує якість продукції. Присоски повитиці проникають у паренхіму, руйнуючи волокна кенафу, джуту, льону. В результаті такі стебла погано піддаються намочуванню, дають нерівномірне за кольором і низької якості волокно. У буряка цукрового, який уражений повитицею, вміст цукру знижується на 1-2%. Сіно з уражених рослин містить менше протеїну, воно гірше сохне, пліснявіє, втрачає смакові властивості.
Для попередження завезення повитиці необхідно проводиться ретельне інспектування об’єктів регулювання. Забороняється ввезення у вільні регіони України насіння сільськогосподарських культур засміченого насінням повитиць.
Для своєчасного виявлення вогнищ повитиць необхідне систематичне проведення обстежень земельних угідь.
У системі заходів, які попереджують засмічення нових земель велике значення має використання для посіву чистого насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур і внесення на поля перепрілого гною. Ефективним заходом боротьби з повитицями є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицями: зернові, соняшник, коноплі, гарбузові та ін. Крім цього, необхідно впроваджувати сівозміну з чистими парами. Обробіток останніх варто починати з осінньої безвідвальної оранки, надалі проводити пошаровий обробіток ґрунту. Під посів ярих культур проводиться обов’язкова глибока відвальна зяблева оранка.
Попередня
Наступна