Період після цвітіння та початок літа є дуже важливим і вирішальним для садівників. Це не тільки час збирання врожаю (суниця, вишня, черешня), а й вчасного та кваліфікованого захисту рослин від шкідників та хвороб.  Знизити шкодочинність і регулювати розвиток шкідників можна різними методами.

Значних збитків плодовим деревам завдають щитівки та несправжньощитівки; масово поширена й шкідлива в Київській області — комоподібна щитівки. Личинки комоподібної щитівки відроджуються після цвітіння. Шкідник дає одне покоління.

Листковий апарат плодових дерев пошкоджують різні види молей. У садах приватного сектору найпоширенішими та найшкідливішими видами є яблунева і плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається лише на яблуні, а другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами, заселяють верхівки пагонів, обплутують їх павутиною, утворюючи великі гнізда-“домівки”. Гусениці живляться від 35 до 45 днів. За цей термін вони переходять на інші гілки, знелистнюючи їх. Горностаєві молі дають за рік по одному поколінню. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньобічною — спеціалізований шкідник, верхньобічною плодовою (пошкоджує всі рослини родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю.  У разі масового заселення рослин листомінуючими молями на листках нараховується понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює забарвлення із зеленого на світло-жовте або темно-коричневе, зменшується його асиміляційна поверхня, погіршується процес фотосинтезу. Глодова міль за рік дає одне покоління, а верхньо- та нижньобічна — три.

У червні відбувається літ метеликів грушевої плодожерки. Це спеціалізований шкідник, він пошкоджує тільки грушу.  Самиці грушевої, так само як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері, коли температура перевищує 15°С. Відкладені яйця червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після відродження, не виходячи з яйця, одразу вбуравлюється в плід, робить хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до виходу на заляльковування. Подібна особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.

Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати плодів можуть перевищувати 80%. Після виплоджування гусінь деякий час “блукає” в пошуках плоду. Їй властиво не одразу проходити до насіннєвої камери, тоді вона вилазить на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір зарубцьовується, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки спрощує тактику хімічного захисту від неї порівняно з грушевою.

Несправжньогусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають усе насіння й руйнують насіннєву камеру, а сливового — незатверділі кісточки, покидають пошкоджену зав’язь і коконуються у верхньому шарі ґрунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.

На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки пагонів і скупчення на них личинок грушевої листоблішки оранжевого з бурими плямами на спині (в першому) та зелено-коричневого забарвлення в п’ятому віці. Личинки, висмоктуючи сік, рясно вкривають листя й пагони екскрементами — медвяною росою або падевим медом, який липне і блищить на сонці. На таких листках поселяються сажисті сапрофітні гриби, вони змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові й товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.

У саду можна виявити краї листків яблуні, груші, закручені догори у вигляді тугих червоних трубочок, усередині яких розміщуються по кілька десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, засихають і осипаються. Яблунева та грушева листкові галиці дають на рік, відповідно, 3–4 і 4–5 поколінь. Щоб їх позбутися, зрізають і спалюють пошкоджені пагони.

Плодовим деревам (особливо на молодому листі) чималої шкоди завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста персикова, вишнева та низка інших видів. Личинки й дорослі комахи скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, вони деформуються. Пошкоджене листя скручується і закриває їх. Пагони погано ростуть, викривлюються і за сильного пошкодження засихають.

Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди  сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після квітування сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після виплоджування живуть у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються у фіолетовий колір і осипаються на землю разом із личинками, які перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.

У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів. Якщо в цей період бувають атмосферні опади, то виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом; персику – курчавістю листя.

Справжнім злом для яблуні та груші є парша, яка уражує молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші кору.  Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражують молоде листя за краплинної вологи та температури, близької 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні розміщуються переважно з верхнього боку листка, а груші — з нижнього. На плодах уражена тканина пробковіє, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними та висять на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які пізніше розриваються під тиском конідій, від чого кора має шорсткий вигляд і лущиться.

Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Слабше уражуються слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижнього боку листків з’являються численні розкидані або близько розміщені плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній сезон 8–10 поколінь і масово уражує вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом спричинює наприкінці липня і в серпні листопад, і дерева оголюються повністю. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неповноцінне закладення плодових бруньок під урожай наступного року.

Для оздоровлення фітосанітарного стану в садових агроценозах та отримання стабільних і рясних урожаїв важливо впродовж періоду вегетації виконувати комплекс заходів із догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують за рахунок упровадження сортів, імунних і стійких проти плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб

Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Щоб мати чітку картину шкодочинності, треба постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
У кінці цвітіння проводять оприскування  інсектицидами «Антиколорад Макс» -0,2-0,25 л/га, «Біммером» -0,8-2,0 л/га , при наявності кліщів застосовують «Демітан» 0,6 л/га з додаванням проти парші, борошнистої роси та інших хвороб фунгіциду «Скор» – 0,15 -0,2 л/га, «Ембрелія» -1,2-1,5 л/га чи інших пестицидів дозволених до використання в «Переліку…». Щоб не визивати резистентності у шкідливих організмів  необхідно дотримуватись чергування пестицидів.

Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників родини лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках і вночі. Для їх відловлювання і дальшого знищення застосовують пастки з бродильними пахучими речовинами. Для приготування принад використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як принаду можна використовувати мелясу. Приготовлені принади розливають у коритця або в інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, попадають у рідину й гинуть. Із пасток метеликів щодня потрібно видаляти. Встановлення пасток дає змогу не тільки зменшити кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.Встановлення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першого покоління яблуневої плодожерки ґрунтується на визначенні суми ефективних температур — 230°С (поріг — 10о), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне за пошкодження 2% і більше плодів урожаю в попередньому році та в разі виявлення двох і більше гусениць (що зимували) на ловильний пояс. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур сягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки в другому й третьому поколіннях можливе, якщо в червні на штамби дерев порозкладати ловильні пояси і періодично їх знімати й знищувати в передімагінальні стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання й знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені вийти з плоду на коконування.

За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного сектору проти шкідливих комах рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, а саме: розлад ембріонального розвитку. Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо-фауни, що дає змогу збільшити щільність їх популяції і підвищити роль у регуляції чисельності шкідливих комах і кліщів.Серед таких інсектицидів «Люфокс» -1 л/га, «Матч» -1л/га, «Рімон» -0,6 л/га та інш.

Оптимальними строками обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.

Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Екологічно безпечною для ентомофагів і людини є обробка ягідників  і садів проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом.

При роботі з пестицидами необхідно дотримуватись регламентів застосування препаратів, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.