Переноспороз (несправжня борошниста роса ) на соняшнику протягом останніх років  інтенсивно розвивається. Зустрічається в усіх зонах вирощування соняшника, але найбільш поширена в Лісостепу і північній частині Степу. Рівень ураженості рослин може досягати 50-60%, а недобір врожаю – 50%.Рівень зараження залежить від стійкості сортів та гібридів, кількості інфекції на полі та , звичайно, системи захисту. Складність боротьби зі збудниками переноспорозу зумовлена їхніми біологічними особливостями. Застосування малоефективних препаратів призводить до накопичення патогенів у грунті, відтак щороку зони ураження соняшнику збільшуються.

Шкодочинність переноспорозу полягає в зниженні схожості ураженого насіння, зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю внаслідок порушення процесів дихання та вуглеводного обміну.

Хвороба діагностується протягом всієї вегетації рослин – від сходів до повної стиглості і проявляється у двох формах залежно від періоду ураження і фази розвитку соняшника – загального пригнічення (дифузне ураження) і плямистості листя (локальне або місцеве ураження).

Для дифузного ураження характерним є комплекс симптомів, що включає ознаки загального пригнічення рослин. У фази сходів – 3-6 пар листків на сім’ядольних, а особливо на справжніх листках на верхньому боці спостерігаються хлоротичні плями уздовж середньої жилки.

Уражені рослини відстають у рості, мають тонке стебло і дрібні листки. Такі рослини, як правило, гинуть, а якщо досягають фази цвітіння, то на них утворюються дрібні (2- 3 см у діаметрі) кошики без насіння.

Ознаками місцевого (вторинного ураження) є поява на верхньому боці листків зовні здорових, добре розвинених рослин кутастих розпливчастих плям світло-зеленого кольору. Такий тип ураження спостерігається переважно у другій половині вегетації. Можлива також прихована форма хвороби – без явних зовнішніх симптомів, з ураженням тільки підземної частини рослин, що виявляється лише у зниженні їх продуктивності.

Характерною ознакою пероноспорозних плям на листках при обох типах ураження є те, що з верхнього боку вони хлоротичні, світло-зелені, а з нижнього боку на них утворюється добре помітний світло-сірий борошнистий наліт.

Розвитку і поширенню хвороби сприяють:

• прохолодна і дощова погода після сівби та у другій половині літа;
• скорочення періоду ротації соняшника в сівозміні (менше 8 років);
• порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту;
• посів не протруєним насінням.

Заходи захисту. Вирошування стійких сортів, сівба ретельно очищеним, відсортованим і протруєним насінням, знищення падалиці, вирощування соняшнику в сівозміні з поверненням на те саме поле не раніше як через 8 років, дотримання просторової ізоляції.

Що стосується хімічного обробітку, то в період вегетації застосовують  2-х кратний обробіток фунгіцидами відповідно  «Переліку пестицидів і агрохімікатів,дозволених до використання в Україні»..

При роботі з пестицидами необхідно дотримуватись регламентів застосування препаратів, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимоги.