Персикова плодожерка (Carposina sasakii Matsum.) – небезпечний шкідник, який пошкоджує плоди диких і культурних плодових рослин кісточкових і зерняткових порід родини розоцвіті ( Rosaceae):  яблуня, груша, персик, абрикос, айва, слива, вишня, горобина, аронія, глід, дерен, шипшина, мигдаль та крушинових( Rhamnaceae): фініки. Гусениці вигризають ходи в плодах в усіх напрямках, заповнюючи їх екскрементами. В одному плоді одночасно розвивається декілька гусениць. Плоди втрачають свою цінніть. В регіонах розповсюдження персикова плодожерка вважається одним з головних шкідників плодових культур. В садах, які не обробляються, гусениці пошкоджують 80-90% плодів. У випадку завезення С.sasakii у вільні від неї країни, як екологічно пластичний вид, плодожерка може акліматизуватись і розвиватись в одній-двох генераціях. Відмічена в Азії :Китай, Корея (Північна і Південна), Японія, Росія (Далекий схід).

Розмноження двостатеве. Перетворення повне. Весняне покоління метеликів виходить з коконів з кінця червня, коли плоди кормових порід вже досягли величини волоського горіха. Метелики найбільш активні в ранковий і вечірній час, перелітають на невеликі відстані, вдень ховаються в траві або знаходяться на штамбах плодових дерев. У кліматичних зонах, де розвивається тільки одне покоління, дорослі метелики з’являються в липні. У районах, де можливий розвиток двох і більше поколінь, гусениці заляльковуються в літньому коконі і через деякий час знову з’являються метелики. У цьому випадку цикл повторюється аж до настання несприятливого температурного режиму. Особи спаровуються і відкладають яйця при температурі вище + 15 ° C. На плодах персика яйця шкідника виявляються в рубчику плода, на грушах і яблунях – близько чашечки, іноді біля плодоніжки. Плодючість першого покоління – 120 яєць, другого – 200 штук. Ембріон розвивається протягом 7-9 днів. Гусениці відразу після відродження вгризаються в плоди. Стадія гусениці при температурі + 25 ° C триває 30 днів. У серпні доросліші гусениці залишають плоди і відправляються на лялькування. У районах, де в зв’язку з кліматичними умовами розвивається тільки одне покоління, гусениця плете зимовий кокон і йде в зимову діапаузу. В районах розвитку двох і більше поколінь частина личинок лялькується в літньому коконі. Зиму переживають гусениці п’ятого віку в зимовому коконі, холодні місяці вони проводять в грунті на глибині від 5 до 10 см. Кокони виявляються на відстані 1-2 м від штамба дерева. У травні личинки залишають зимовий кокон і пересуваються до поверхні грунту. Там вони плетуть літній кокон, в якому відбувається лялькування. Тривалість розвитку лялечки залежить від температури і вологості грунту. Приблизно в середині травня, а в районах з однієї генерацією в рік – в липні, розвиток лялечки закінчується. За рік розвивається від однієї до чотирьох генерацій.

Метелик сірого кольору з темно-сірою головою та груддю. Всередині передньої пари крил велика темна пляма з синьою блискучою цяткою. Уздовж зовнішнього краю крила спостерігається кілька непримітних смужок. Задні крила сірувато-коричневого кольору. Найлегше метеликів цього виду відрізнити по жилкуванню. Від серединного осередку відходять тільки п’ять жилок (у інших видів їх сім).Довжина тіла самки 11 мм, розмах крил – 16-18 мм. Самець менший.

Ознаки поширення:

Найбільш ймовірним шляхом занесення шкідника є завезення зі свіжими плодами. Може бути завезена із грунтом зараженого садивного матеріалу рослин – господарів (кокони з лялечками) з регіонів поширення шкідників. Гусениці можуть тривалий час виживати в плодах, які зберігаються. Тому плоди, що імпортуються, є найбільш ймовірним шляхом занесення шкідника.

Фітосанітарні заходи захисту і боротьби:

Боротьба з персиковою плодожеркою спрямована на скорочення чисельності і стримування поширення шкідника. Партії плодів рослин-живителів, які надходятьз зараженихзог країн розповсюдження шкідника, повинні відповідати карантинним умовам (регулювання термінів завезення та реалізації плодів, профілактичне знезараження). Коріння саджанців рослин-живителів повинне бути вільним від грунту або саджанці повинні вирощуватись в спеціальних живильних середовищах, які виключають наявність плодожерки. Вантаж необхідно утримувати в умовах, що виключають повторне заселення.