На Київщині виявлено осередки засмічення узбіччя доріг, городів, полів малопоширеним бур’яном – золотарником канадським або (звичайним).

Трав’яниста багаторічна рослина висотою від 50 см до 2 м. Стебла прямі, стоячі, не розгалужуються. Пагони золотарника густо вкриті вузькими ланцетоподібними листям, розташованими по черзі. Листові пластинки опушені з нижнього боку і «голі» з верхньої. Краї зубчасті. Коренева система розвивається горизонтально.

Суцвіття утворюються на вершинах стебел і мають пірамідальну форму. Так як їх кілька, то всі разом вони формують широку волоть. Забарвлення квіткових пелюсток жовтий.

Плоди золотарника канадського – сім’янки циліндричної форми. Для кращого поширення вони «оснащені» пучком щетинок. Завдяки такому пристосуванню вітер підхоплює насіння і забирає їх далеко від материнської рослини.

Ця рослина почала поширюватись стихійно, в нашій місцевості рослина не має природних ворогів, її не їдять тварини. Золотарник виділяє токсичні речовини, які пригнічують інші рослини на ділянці, витісняючи дикі комахи-запилювачі, які не мають де розмножуватись. Таким чином, золотушник дуже швидко завойовує величезні площі. Рослина – медонос, проте мед з золотарника слабо досліджений. Рослина є алергенною.

Позбутися золотарника важко, якщо і вирвати його, наступного року знову відросте. Рослина не боїться вогню, так як коріння залишається при випалюванні неушкодженим. Найбільш ефективний спосіб боротьби з ним – скошування ще до його цвітіння, щоб виснажити рослину. В кінці серпня скошені рослини бажано спалити.

Раджу населенню при висаджуванні маловідомих рослин на своїх подвір’ях чи клумбі, цікавитись їх назвою та біологічними особливостями, щоб в майбутньому не допустити масового  засмічення території агресивними бур’янами.