За сприятливих умов вони можуть розмножуватися у великій кількості на значній території й знижувати врожайність озимих зернових, озимого ріпаку та багаторічних трав від 30 до 70%.

На території України найбільш шкідливими представниками ряду мишоподібних гризунів є представники сімейства Хом’якових: полівка звичайна і полівка суспільна, а також сімейства Мишині: миша польова і миша хатня.

Полівка звичайна (нориця звичайна) – невеликих розмірів; довжина тіла 9-14 см. Вага не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40% від довжини тіла – до 49 мм. Забарвлення хутра на спині може варіювати від світло-бурого до темнувато-сіро-бурого іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів. Черевце звичайне світліше: брудно-сіре, іноді з жовтувато-охристим нальотом. Хвіст або одноколірний, або слабо двобарвний. Під час збирання врожаю і оранки полів звичайна полівка може переселятися в інші ареали – зокрема в скирди, стоги, в овоче- і зерносховища, іноді в житлові споруди людини. Взимку робить під снігом гнізда, сплетені з сухої трави.

Полівка – травоїдний гризун, до раціону якого входить широкий набір кормів. Характерна сезонна зміна раціону. У теплу пору року віддає перевагу зеленим частинам злакових, айстрових і бобових. Взимку обгризає кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових; поїдає насіння і підземні частини рослин. Робить харчові запаси, що досягають 3 кг на особину.

Розмножується звичайна полівка протягом всієї теплої пори року – з березня-квітня по вересень-листопад. Взимку зазвичай наступає пауза, але в закритих місцях (стоги, скирти, господарські споруди) за наявності достатнього корму може розмножуватися далі. За один шлюбний сезон самка може принести 2-4 виводки, максимум в середній смузі – 7, на півдні ареалу – до 10. Іноді молоді самки вагітніють вже на 13 день життя і приносять перший виводок в 33 дні.

Середня тривалість життя становить всього 4,5 місяця; до жовтня більшість полівок вмирають, молоді останніх виводків зимують.

Миша польова – поширена повсюдно.

Загальна довжина тіла варіюється в межах від 9,6 до 12,5 см. Максимальна довжина хвоста становить 9 см. У цілому, хвіст становить до 70% від загальної довжини тіла. Верхня частина тулуба має сірувато-коричневий колір з іржавим відтінком. Посередині спини тягнеться темна смуга. Нижня частина тулуба має світло-сірий колір.

Польові миші здатні розмножуватися цілий рік. Гнізда влаштовують в норах, а також у траві і чагарниках. Самка дає за річний період 3-5 виводків. Термін вагітності становить 3 тижні. У посліді налічується від 5 до 7 мишенят. За сприятливих погодних умов число виводків досягає 6. Обмежуючими народжуваність факторами є сильні дощі, мерзла грунт і хижаки. Статева зрілість у самців і самок настає у віці 76 днів.

Влітку польова миша веде нічний спосіб життя, а в зимовий час переходить на добовий. У холоди ховається в стогах сіна, на складах, в житлових приміщеннях. Польова миша завжди робить запаси їжі на зиму.

Раціон харчування складається із хлібних злаків, насіння рослин, цибулин, комах і черв’яків. Даний вид вважається одним з основних шкідників сільськогосподарської продукції.

Миша хатня. (також домова або звичайна) – найпоширеніший вид роду мишей (Mus), його типовий вид. Цей невеликий гризун є ймовірно другим за численністю видом ссавців на Землі (після людини). Вид поширений у всьому світі людьми і живе як супутник людини.

Дрібний довгохвостий гризун. довжина тіла від 6,5 до 9,5 см. Хвіст становить не менше 90% довжини тіла. Вага будинкової миші від 12 до 30 м У забарвленні переважають темні, буро-сірі тони; черевце від попелясто-сірого до чисто-білого. Пустельні форми світлі, жовтувато-піщані, з чисто білим черевцем.

Хатня миша живе в найрізноманітніших ландшафтах і біотопах. включаючи антропогенні ландшафти. В цілому, вона тісно пов’язана з людьми і часто населяє житлові будинки та господарські споруди.

В кінці літа і восени представники виду масово переселяються в овоче – і зерносховища, склади та житлові будинки.

Розмноження мишей та полівок може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють загибель цих гризунів. Зниженню їх кількості сприяють також посушливі умови весни й літа. Певну роль у цьому відіграють також хижі та всеїдні птахи й ссавці. Та попри все це, щільність та шкодочинність мишей і полівок на сільськогосподарських угіддях залишаються досить високими, і тому треба завжди планувати проведення захисних заходів

У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.

Вирішальним в попередженні поширення і шкодочинності мишоподібних гризунів є вчасне і в короткий термін (до утворення снігового покриву) проведення винищувальних заходів.

Для боротьби з гризунами застосовують за наявності 3 – 5 жилих колоній на гектар біологічні препарати та родентициди відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».

Приготування і розкладання принад в боротьбі з мишовидними гризунами повинно відбуватися з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, щодо роботи з даними препаратами.