Диплодіоз кукурудзи (Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton) – карантинна грибна хвороба, вогнища якої на українських полях ще жодного разу не було зареєстровано. Втім, у державних фітосанітарних лабораторіях диплодіоз майже щороку виявляють в імпортному зерні кукурудзи. Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton синонім Diplodia zeae Lev— це грибкове захворювання. Поширений в Америці, Азії та Африці, був виявлений в країнах Європи: Австрії, Італії, Румунії. Диплодіоз кукурудзи є регульованим шкідливим організмом зі списку А-1, відсутнім в Україні.

Диплодіоз кукурудзи уражує качани, стебла, листки та корені. Найбільше – зерна й качани. Перші ознаки захворювання можуть проявлятися у фазі сходів. Уражені рослини відстають у рості, а біля основи стебла помітне побуріння. Молоді рослини в разі сильного ураження гинуть. На уражених листках з нижнього боку з’являються плями неправильної видовженої форми. Зливаючись, плями утворюють ділянки мертвої тканини до 5 см завдовжки і 1 см завширшки. На уражених ділянках листків утворюється багато пікнід.

Самі пікніди, в яких містяться пікноспори, округлої, злегка грушоподібної або сплющеної форми, темні, на вершині мають округлий отвір – устячко. Можуть бути поверхневі або занурені в тканину рослини. Пікноспори зазвичай двоклітинні, темно-коричневі еліпсоїдальні або циліндричні, прямі чи злегка зігнуті, з тупими кінцями.

На стеблах хвороба частіше проявляється на міжвузлях. Уражені ділянки набувають коричневого кольору, на яких розвивається велика кількість пікнід збудника диплодіозу. Сильно уражені стебла ламаються.

Найбільшої шкоди хвороба завдає качанам, на яких обгортки стають безбарвними. Качани уражуються після фази цвітіння кукурудзи. У цей період ріст обгорток трохи відстає, а численні пікніди на інших органах рослин у масі утворюють спори. Ураження качанів на ранній фазі розвитку призводить до повної їхньої загибелі. Під час збирання врожаю вони набувають сірувато-білого кольору та зморщуються. Якщо ураження відбувається пізніше, то на хворих качанах у проміжках між зернами утворюється сірувато-білий валоподібний наліт.

Ураження в кінці вегетації може не спричинювати зовнішніх ознак прояву хвороби. Тоді диплодіоз можна виявити лише під час зламування качанів і лущення зерен. Захворювання, зазвичай, починається поблизу основи качана і, проникаючи до верхівки, поступово охоплює зерна. Найкраще це помітно за поперечного розрізування качана. Уражені зерна сплющені, з матовою оболонкою сірого або коричневого кольору. На зародковій частині зерна утворюються пікніди збудника диплодіозу.

Оптимальна температура для розвитку збудника – 20-30 °С. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається у роки, коли червень і липень сухі, а серпень-вересень вологі. Збудник диплодіозу зберігається в грунті, на рослинних рештках до трьох років. Поширення диплодіозу кукурудзи з одних країн в інші відбувається зараженим насінням кукурудзи. Також розповсюдження хвороби (локально) відбувається з грунтом, рослинними рештками кукурудзи, вітром, дощовими краплинами, комахами. Протягом вегетації посіви кукурудзи обстежують тричі: у фазі сходів (3-4 листочки); у період викидання волоті; за два тижні до збирання врожаю.

Втрати від хвороби спостерігаються під час вегетації на будь-якій стадії розвитку рослин, особливо під час збору врожаю і зберігання зерна. Якщо засіяти заражене насіння, то втрати складуть майже 50%. Різке зниження продуктивності (до 80%) спостерігається після початку цвітіння волоті кукурудзи. При пізньому ураженні диплодіозу зниження маси качанів сягає 16%.