Збудником бурої гнилі або бактеріального в᾿янення картоплі є бактерія Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al..

Найчастіше пошкоджує регіони з теплим кліматом, оскільки оптимальна температура повітря для розвитку бактерій становить плюс 27. Бактеріальне в᾿янення картоплі є судинне захворювання, у результаті зараження яким усередині рослин відбувається закупорка судин і як наслідок, загибель окремих стебел або всієї культури. Бура гниль уражає в першу чергу рослини родини пасльонових (картопля, томати, баклажани і тютюн), але в тропічних і субтропічних регіонах бактерією пошкоджується понад 200 видів рослин, серед яких безліч бур’янів і квітів.

Розповсюдженя. Бура гниль має досить широке поширення. Захворювання нерідко трапляється в державах Азії, країнах що займають узбережжя Тихого океану, на африканському континенті, у Сполучених Штатах, у Мексиці, у Чилі, в Еквадорі і так далі. Крім того, хвороба була виявлена на 266 картопляних плантаціях Португалії, Німеччини, Нідерландів, Швеції, Румунії, Чехії, Угорщини та в інших країнах європейського континенту. Осередки виникнення бурої гнилі були неодноразово зареєстровані в Росії.

Джерела зараження. Зазвичай бура гниль поширюється через заражений ґрунт, в якій патогенна бактерія здатна зберігатися досить тривалий час (близько 3 років). Інфекція може проникати в рослини через пошкодження на бульбах, продихи, або через столони, які представляють витягнуті бічні пагони, які мають подовжені междоузлия, недорозвинене листя і пазушні бруньки. Джерелами зараження можуть виступати також рослинні залишки, бур᾿яни роду пасльонових, поливні води і насіннєвий матеріал, що містять бактерії.

Поширення. Поширенню захворювання також сприяють різні види комах, іа особливо нематоди. Проникнувши в надземну частину рослини, патогенні бактерії починають швидко розмножуватися, проникаючи у внутрішні судини, заповнюючи простір коричневою слизистою масою і викликаючи поступове в’янення стебла. Поширення бактерій, що знаходяться в латентному стані зазвичай відбувається разом із ураженою картоплею, оскільки природне поширення хвороби відбувається повільно і на обмежені відстані.

Симптоматика захворювання. При ураженні картоплі бурою гниллю, в першу чергу починає в’янути листя, що знаходяться в точках росту стебла (на них іноді можна спостерігати некрози бордового відтінку). Листя в інфікованих рослинах поступово набуває зеленувато-бронзового кольору, поступово скручується і відмирає. При сприятливих для розвитку бактерій умовах, коли температура повітря становить від плюс 27 до плюс 30 °С і підвищеному рівні вологості, процес їх розмноження протікає настільки швидко, що засохлі стебла можуть зберігати початкове забарвлення, і тільки згодом набувають темно-коричневого або навіть чорного кольору. При більш низьких температурах інфіковані рослини протягом тривалого часу зберігають латентну інфекцію, тобто приховану форму зараження. Уражені бактерією паростки картоплі поступово забарвлюються в коричневі відтінки, при цьому їх нижня частина біля основи кореня розм’якає і починає гнити. При цьому можливо поздовжнє розщеплення стебла. У деяких випадках, особливо на молодих стеблах можна спостерігати темні довгі смуги, а жилки листя спочатку жовтіють, а потім темніють і висихають. На зрізі інфікованих пагонів зазвичай добре помітні бурі судинні кільця. При натисканні на них з вогнища зараження виділяються крапельки білястої, кремовою або бурою в’язкого слизу.

Фітосанітарні заходи. Засоби хімічного захисту проти бурої гнилі є малоефективними, тому для боротьби з нею застосовуються такі способи:

• контроль над ввезених в країну насіннєвим матеріалом і його профілактична обробка за допомогою протруйників;

• використання стійких до зараження бурої гниллю сортів картоплі;

• суворе дотримання правил сівозміни;

• своєчасне знищення бур᾿янів і картоплиння;

• своєчасне прибирання та просушування врожаю;

• дезінфекція прибирального обладнання та інвентарю;

• забезпечення оптимальних умов зберігання насіння і продуктів з картоплі.