Хвороби – це одна з актуальних проблем, яка виникає при вирощуванні саду. Серед них бактеріальний опік плодових (Erwinia amylovora Burill Winslowetal), включений до «Переліку регульованих шкідливих організмів, обмежено поширених в Україні».

Цю хворобу без перебільшення можна вважати найнебезпечнішою, адже її збудник вражає понад 170 видів рослин. Найчастіше страждають рослини родини розоцвітих (Rosaceae). Високочутливими до бактеріального опіку є кизильник, глід, айва, яблуня, груша, горобина, вишня, персик, абрикос, слива, троянда тощо. Ураження зазнають усі частини рослини. Це призводить не лише до втрати товарної якості плодів, різкого зниження врожайності, а й за сприятливих умов розвитку хвороби – до повної загибелі рослин, особливо саджанців.

Першою типовою ознакою прояву хвороби є опік квітів, що з’являється навесні в період цвітіння плодових дерев. Квіти в’януть, всихають, змінюють забарвлення від коричневого до чорного. Уражені бактеріальним опіком квіти можуть опадати, але частіше вони залишаються на рослині. Інфекція від квітів передається на сусідні листки і гілочки. Інколи ураження квітів може призвести до втрати цілої гілки чи дерева.

Протягом декількох днів інфекція бактеріального опіку плодових поширюється пагонами на 15–30 см або більше. Інфіковані пагони змінюють забарвлення від світло- до темно-коричневого на яблунях та від темно-коричневого до чорного – на грушах. Листки можуть стати інфікованими після того, як бактерії потрапили до них безпосередньо через продихи на листку або, частіше, через поранення, завдані комахами, градом, вітром. Уражені листки залишаються на гілках, окремі гілки або цілі дерева виглядають ніби опалені вогнем, звідси і назва хвороби – «опік плодових». Плоди (особливо молоді) також чутливі до збудника захворювання бактеріальним опіком плодових. Недозрілий плід може інфікуватись через природні пори, ранки або через плодоніжку від сусіднього плоду чи квітки. Захворювання плодів особливо інтенсивно розвивається після дощів з градом. Вони стають коричневими та чорними. Часто з ураженого плоду виділяється липка рідина від молочного до янтарного кольору (бактеріальний ексудат).

Основними переносниками збудника бактеріального опіку плодових на невелику відстань є комахи (бджоли, оси, мухи, джмелі та фітофаги-попелиці, галиці тощо). Захворювання може передаватись під час окулірування дичок, на що слід звертати особливу увагу за використання прищепного матеріалу інших сортів плодових дерев. Між районами та країнами бактеріальний опік плодових розповсюджується зараженим садивним та прищепним матеріалом.

Бактеріальний опік плодових за сприятливих під час цвітіння погодних умов може спричинити значне зниження врожаю, а інколи й повністю його знищення. Крім того, відмирання пагонів, гілок, а інколи й загибель дерев призводить до втрат урожаю наступного року. Перебіг розвитку інфекції бактеріальним опіком настільки швидкий, що навіть під час застосування негайних заходів після першого виявлення симптомів неможливо зберегти дерева, і вони гинуть.

При виявленні опіку плодових накладається карантинний режим та вживаються заходи з локалізації і ліквідації вогнища. Забороняється ввезення посадкового та прищепного матеріалу із заражених районів країн, де зареєстровано захворювання.

Викорчовування і спалювання рослин слід проводити у тих насадженнях, де всихання дерев сягає понад 30%. Якщо зараження бактеріальним опіком незначне, допускається видалення окремих уражених гілок. Під час випилювання уражених гілок захоплюють здорову тканину на 20–40 см нижче видимої межі ураження). Обов’язковою є дезінфекція садових інструментів 10%-м розчином мідного купоросу, 70%-м метиловим спиртом та дезінфекція зрізів 1%-м розчином мідного купоросу й обмазування їх садовим варом.