Багаторічними обстеженнями виявлено, що в Київській області найбільш поширеними хворобами на посівах цукрового буряку є церкоспороз і борошниста роса, менш поширені – пероноспороз, фомоз, фузаріозне в’янення, іржа, рамуряріоз.

Поширення та розвиток хвороб значно залежать від стійкості сорту, погодних умов, системи агротехнічних заходів.

Із року в рік на посівах цукрових буряків спостерігається їхнє ураження церкоспорозом. Це захворювання спричиняє втрати врожаю до 40% і навіть більше. Потерпають від захворювання й столові буряки.

Церкоспороз проявляється на добре розвинутих листках бурякових рослин наприкінці червня – на початку липня та спостерігається до завершення вегетації буряків. Ознакою захворювання є поява дрібних округлих світло-бурих плям діаметром 2-4 мм із червоною або червоно-бурою облямівкою. На старих листках вони бувають більших розмі­рів (до 10 мм у діаметрі). В процесі старіння й за підвищеної вологості плями розростаються. За дуже сильного ураження листки швидко засихають, скручуючись донизу і відпадають. Молоді листочки здебільшого не уражуються хворобою.

Коренеплоди уражених рослин сильніше загнивають у період зберігання.

Характерна ознака плям – утворення на їхній поверхні сріблястого нальоту (спороношення), який складається з конідієносців і конідій збудника хвороби – незавершеного гриба Cercospora betiсola Sacc. Цей наліт утворюється здебільшого у вологу погоду або після випадання рясної роси. По ньому можна відрізнити церкоспороз від інших плямистостей, які подекуди виникають одночасно.

Відзначають, що найбільший розвиток хвороби відбувається наприкінці липня – на початку серпня, оскільки цьому сприяють тепла погода (середня температура – 20…25°С вдень та не менше ніж 15°С вночі) та підвищена вологість повітря (не нижче ніж 70-75%). Розвиток церкоспорозу посилюється, якщо тривалі періоди вологої погоди змінюються посушливими періодами, які спричиняють пригнічення розвитку буряків, фізіологічне старіння листків, зниження їхньої стійкості до захворювання. За нестачі вологи уражені листки швидше засихають.

У період вегетації рослин захворювання поширюється конідіями. Зимує збудник хвороби у вигляді грибниці на уражених рослинних рештках. Життєздатність гриба у верхніх шарах ґрунту зберігається до трьох років. Шкідливість хвороби полягає в посиленні транспірації, зменшенні асиміляційної здатності, порушенні азотного обміну. Замість уражених листків, що відмирають, рослина утворює нові, витрачаючи на це велику кількість пластичних речовин. А це, своєю чергою, зумовлює недорозвиненість кореня та зменшує нагромадження цукру.

Борошниста роса проявляється на поверхні листків у вигляді густого білого борошнистого нальоту. Наліт складається з грибниці та конідієносців із конідіями збудника хвороби – сумчастого гриба Erysiphe communis f. Betae Jacz. Спочатку уражуються листки середнього віку, потім – старші, в останню чергу – молоді листки. Спочатку хвороба проявляється на насінниках (наприкінці червня – впродовж липня), а потім і на рослинах першого року розвитку.

Розвиткові борошнистої роси сприяє посушлива й жарка погода (температура – 25-30°С), яка знижує стійкість рослин до захворювання, а також посилює утворення спор гриба та їхнє поширення. Під впливом спекотної погоди тургор рослин послаблюється, внаслідок чого вони стають уразливі до зараження.

Шкідливість хвороби полягає в посиленні транспірації, порушенні процесу фотосинтезу, погіршенні відтоку пластичних речовин у корені, швидкому старінні уражених листків і загальному ослабленні рослин. Коренеплоди за сильного розвитку хвороби залишаються дрібними, що призводить до значного зниження врожаю. Маса коренеплодів, залежно від інтенсивності розвитку хвороби, знижується на 10-40%, а вміст цукру зменшується на 0,5-1,5%.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється на молодих органах рослин. Центральні листки розетки, а в насінників – верхівки квітконосних пагонів закручуються краями донизу. Уражені листки набувають світло-зеленого (салатового) забарвлення, потовщуються, стають крихкими та вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, який є найхарактернішою ознакою захворювання. Наліт в основному, розвивається з нижнього боку листків, а за високої вологості повітря вкриває і їхню поверхню. Він складається з конідієносців і конідій облігатного вузькоспеціалізованого паразита – гриба Peronospora schachtii Fuck.

Несправжня борошниста роса спричиняє значні порушення фізіологічних процесів у рослинах: погіршується фотосинтез, посилюються процеси дихання та витрата цукру, збільшується накопичення органічних кислот. Шкідливість хвороби залежить від періоду її появи та ступеня розвитку. За сильного ураження загибель молодих рослин може становити 40%.

Фомоз проявляється зазвичай на старих листках у вигляді крупних жовто-бурих плям із характерними концентричними колами. Проте хвороба може уражувати не лише рослини в період вегетації, а й сходи та коренеплоди. На плямах з’являються чорні цятки (пікніди), які утворює збудник хвороби – незавершений гриб Phoma betae Frank. Уражене листя й пагони насінників відмирають. На коренеплодах розвивається суха гниль. Усередині коренеплоду уражена тканина набуває темно-коричневого кольору. Поширюється збудник хвороби за допомогою пікноспор, які активізуються за наявності дощу чи роси. Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки або насіння. У результаті сильного зараження зменшується (на рівні до 30%) урожайність буряків, цукристість коренеплодів знижується в середньому на 2% та до 40% – схожість насіння. Встановлено, що зараженню рослин фомозом сприяє нестача бору в ґрунті. Внесення цього мікроелемента є першочерговим методом запобігання розвитку хвороби.

Рамуляріоз та іржа виявляють на території Київщини невеликими вогнищами в другій половині вегетації культури.

Захист посівів цукрових буряків

Хвороби цукрових буряків є досить вагомим чинником зниження їхньої врожайності та цукристості. Задля зменшення шкідливості хвороб потрібно дотримуватись заходів, що обмежують їхній розвиток. Це, насамперед, знищення осередків інфекції, дотримання рекомендованих систем сівозмі­ни та обробітку ґрунту. В період вегетації – своєчасне розпушення міжрядь, боротьба з бур’янами та підживлення рослин добривами, що сприяють підвищенню їхньої стійкості проти хвороб. Ефективним фактором контролю захворювань цукрових буряків у період вегетації є використання фунгіцидів. Дуже важливо використовувати фунгіциди завчасно – для профілактики хвороб.

Сигналом для обробки фунгіцидами слугує поява захворювання. На практиці першу обробку зазвичай проводять на початку або в середині липня. Повторну – через два-три тижні після першої, коли спостерігається помітне поширення найнебезпечніших хвороб. У деяких випадках, коли ступінь ураження рослин дуже високий, застосовують і третє обприскування.

На ринку представлено велику кількість фунгіцидів для захисту посівів цукрових буряків від хвороб. Обирати той чи інший фунгіцид слід відповідно до «Переліку пестицидів…» з урахуванням ефективності дії проти певних збудників хвороб, вмісту різних діючих речовин (задля запобігання виникненню резистентності), терміну захисної дії препарату. Практика показала, що досить ефективні проти багатьох хвороб фунгіциди на основі композиції двох – трьох активних інгредієнтів. Наприклад в « Переліку пестицидів … на 2022 рік» для захисту посівів цукрових буряків від хвороб зареєстровано такі двокомпонентні фунгіциди, як Абакус, СЕ. (піраклостробін + епоксиконазол) – 1,25–1,5 л/га; Амістар Голд (азоксистробін + дифеконазол) – 0,5–1,0 л/га; Аканто Плюс 28, КС (пікоксистробін + ципроконазол)  -0,5–0,75 л/га; Альто Супер 330 ЕС, КЕ (ципроконазол + пропіконазол) – 0,5 л/га; Рекс Дуо,Кс (епоксиконазол +  тіофанат-метил) -0,4- 0,6 л/га; Фалькон 460ЕС,КЕ (тебуконазол + тріадименол + спіроксамін) – 0,6 л/га та інші.

При роботі з пестицидами необхідно  дотримуватись  регламентів  застосування препаратів, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.