Небезпечним карантинним організмом для кукурудзи, який стрімко заселив значну територію Південної Європи і становить суттєву небезпеку сільському господарству України є західний кукурудзяний жук (діабротика) – Diabrotica virgifera virgifera Le Conte. Яким чином він потрапив до Європи дотепер невідомо. У будь-якому випадку його первинний ареал – територія США.

У Європі шкідник уперше був виявлений в 1992 році на території Сербії на невеликому полі в районі Белграда. Здатність імаго жуків до далеких активних перельотів практично унеможливлює зупинення його поширення.

Західний кукурудзяний жук зустрічається переважно в західних областях України, з періодичною появою трохи східніше. Ареал його розповсюдження, щороку збільшується. Існують дані, що шкідник поширюється мінімум на 50 кілометрів на схід щороку.

Живиться жук на рослинах кукурудзи, а за відсутності їх також може живитись коріннями деяких злакових трав, але тоді вони нездатні повноцінно розвиватись.

Західний кукурудзяний жук належить до сімейства листоїдів (Chrysomelidae). За рік жук розвивається в одному поколінні. Зимує на стадії яйця в ґрунті, де відроджуються личинки і харчуються корінням кукурудзи. Личинки червоподібні та мають біле забарвлення.

Лялечки західного кукурудзяного жука знаходяться в невеликих камерах у ґрунті. Дорослі жуки мають жовто-зелене забарвлення, розмір їх варіює від 6 до 8мм.

Коли жуки виходять із стадії лялечки кукурудза саме знаходиться у фазі цвітіння, і жуки відразу починають живитися листям і пилком на квітах. Щойно відроджені жуки паруються та відкладають яйця у перші два тижні свого життя, та закінчують відкладання яєць до кінця серпня.

У вересні місяці жуки починають гинути. Яйцям для відродження личинок потрібно впасти в діапаузу, та частина личинок може вилупитися ще в осини підчас довгої теплої осені. Для діапаузи температура ґрунту повинна бути в межах 4 – 50С. Розвиток личинок при температурі 15 – 290С проходить 17 – 38 днів.

Дорослі жуки самотужки можуть долати відстань до 10км, що є одним із способів розповсюдження його у вільні від нього зони.

з метою локалізації та ліквідації виявлених вогнищ на полях  вводиться карантинний режим згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про карантин рослин» та проводять  фітосанітарні заходи.

Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні осередки шкідника, переорюють після збирання врожаю і в наступному році засівають іншими культурами. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає. Одним із найефективніших агротехнічних заходів боротьби із західним кукурудзяним жуком є сівозміна, яка включає зернові (крім кукурудзи) багаторічні трави, конюшина, люцерну, соняшник. На цих полях забороняється висівати кукурудзу протягом трьох років. Оранку в таких випадках рекомендується проводити відвальним плугом, при цьому пласт ґрунту перевертається. Застосування відвального способу оранки, малосніжні і холодні зими обумовлюють глибоке промерзання ґрунту і часткову загибель яєць шкідника. Личинки не здатні швидко пересуватись, і якщо вони виходять із яєць у полях, де раніше була посіяна кукурудза, але тепер там росте інша культура, рівень їхнього виживання значно знижується. Проте сама по собі сівозміна впливає лише на зменшення кількості шкідників і втрати врожаю, але не зможе запобігти пошкодженню, оскільки життєвий цикл шкідник може завершувати на інших рослинах-господарях. Дорослі жуки можуть швидко значно поширюватись (до 100 км/рік), самки дуже плодючі, до того ж певна частина яєць може затримувати свій розвиток на один рік.  Досить широко та ефективно застосовуються й хімічні заходи боротьби з личинками та дорослими комахами західного кукурудзяного жука.

Тому об’єднання декількох методів у єдину систему інтегрованого захисту (комбінація інсектицидів та стійкість вирощуваного гібрида) може бути надзвичайно ефективною.