Серед шкідливих організмів, які вражають картоплю, особливо небезпечною є золотиста картопляна цистоутворююча нематода – Globodera rostochiensis, що викликає глободероз. Вона становить потенційну небезпеку пасльоновим культурам.

Картопляна цистоутворююча нематода – основний паразит картоплі в умовах помірного клімату. Середні втрати врожаю картоплі від ураження рослин золотистою картопляною цистоугворюючою нематодою (захворювання – глободероз) складають 30%, але за високого рівня чисельності нематод у ґрунті можлива й повна загибель рослин. Особливо великої шкоди G.rostochiensis завдає на присадибних ділянках та на полях, де картопля вирощується з порушенням сівозмін і повертається на попереднє місце вже на другий-третій рік. Вважається, що за присутності в 1 грамі ґрунту лише 20 яєць втрачається до 2 тон картоплі з гектару.

Фітопаразит досить стійкий до впливу несприятливих умов зовнішнього середовища і може зберігатися в ґрунті тривалий час. У ґрунті зимують цисти золотистої картопляної нематоди, які містять яйця та личинки. Розвиток першої личинкової стадії відбувається у яйці. Весною, за сприятливих умов, з яйця відроджується інвазійна личинка, яка виходить із цисти й заселяє корені рослини.

Розвиток картопляної нематоди відбувається в коренях рослини-господаря. Хворі рослини за сильного ступеня ураження мають пригнічений вигляд, передчасно жовтіють, відстають у рості і розвитку, їхня коренева система набуває “бородатого” вигляду. На коренях рослин-живителів навіть неозброєним оком можна побачити численні цисти нематод. У зараженої рослини знижується рівень фотосинтезу, і, як наслідок цього, — зменшується її біомаса. Бульб утворюється мало, вони дрібні, а іноді зовсім відсутні.

Розповсюджується картопляна нематода в основному в стадії цист, які прилипають до предметів, що стикаються із зараженим ґрунтом і переносяться на будь-які відстані. Зазвичай цисти переносяться із садивним матеріалом, перед усім бульбами картоплі, із ґрунтом, що є на бульбах, коренеплодах, цибулинах, а також сільгоспінвентарем, ногами людей та тварин, транспортними засобами, дощовими водами та вітром.

Щоб не допустити розповсюдження цієї карантинної хвороби, необхідно дотримуватись чітких фітосанітарних заходів:

– заборона ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту з регіонів розповсюдження захворювання;

– огляд та лабораторна експертиза;

– обстеження посадок картоплі у період вегетації для виявлення захворювання ;

– для подальшого нематодологічного аналізу відбирають зразки грунту, у разі виявлення зараження, обов’язкове знищення посівів і посадок радикальним методом і з негайним спалюванням викопаних рослин та дезінфекцією засобів інвентарю;

– запровадження особливого карантинного режиму;

– вивезення продукції рослинного походження з ураженої зони при дотриманні встановлених вимог;

– використання в сівозмінні культур, що не уражаються (бобові, зернові, технічні культури, багаторічні трави);

– знищення бур’янів;

– заміна сприйнятливих сортів картоплі на стійкі;

– просторова – 1км – ізоляція насінницьких посадок картоплі від виробничих та присадибних ділянок.