За останні роки значно збільшилося ввезення в Україну сільськогосподарських продуктів рослинного походження, насіння і посадкового матеріалу. Водночас зросла і небезпека завезення небезпечних карантинних шкідників та хвороб рослин, а також насіння бур’янів, що відсутні в Україні або наявні лише на невеликих осередках. До таких  бур’янів  належить ценхрус довгоголковий (Cenchrus longispinus Fernald.)

Походить ценхрус довгоголковий із тропічної Америки. Нині він поширений на всіх континентах: у Європі – в Греції, Іспанії, Італії, Молдові,  Україні; у Азії –  в Індії;  Африці  ПАР; Північній Америці — Канаді, Мексиці, США; Центральній Америці і країнах Карибського басейну — Гондурасі, Кубі; Південній Америці — Аргентині, Болівії, Бразилії, Колумбії, Парагваї, Перу, Уругваї, Чилі; в Австралії.

В Україні в “Переліку регульованих шкідливих організмів” ценхрус внесено до списку А2 (карантинні організми обмежено поширені на території України).

Зовнішній вигляд: рослина висотою 20-60 см; стебла товсті, плоскі, прямі і розгалужені; листки гладенькі, лінійні, вузькі, завширшки 2,5–5 мм, згорнуті, зверху загострені. У молодих рослин листки м’які й еластичні, у старих — тверді й грубі. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8-15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи.

Ценхрус довгоголковий здатний рости на будь яких ґрунтах, але перевагу віддає піщаним ґрунтам. Він утворює цілі колонії біля водоймищ, вдовж залізничних колій та автомобільних доріг.

Шкодочинність ценхрусу обумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, негативним впливом на здоров’я людей і тварин. Вкриті шипами плоди пошкоджують шкіру тварин, потрапляючи разом із кормом у порожнину рота тварин, ранять її та шлунково-кишковий тракт, викликаючи пухлини й виразки. Шипи бур’яну досить міцні і можуть поранити шкіру ніг і рук людей.

Один з головних шляхів поширення Cеnchrus longispinus Fernald за допомогою колючих колосків, які легко чіпляючись до тварин та одягу людей, коліс автомашин, насіння бур’яну та розносяться на далекі відстані.

Заходи боротьби: глибока оранка, використання сівозміни, на необроблюваних землях застосовують  багатократне косіння або випалювання, метод чорного пару, культивація, обробіток грунту після збору урожаю, хімічні методи, догляд насіннєвого матеріалу, вовни.

Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, що засмічене бур’яном. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції, також вовни, визначаються в кожному випадку окремо.

Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну необхідно систематично проводити обстеження земельних угідь, узбіч автошляхів і залізниць, територій хлібоприймальних і хлібопереробних пунктів.

При виявленні ценхруса довгоголкового, крім карантинних, проводять агротехнічні та хімічні заходи. Вони передбачають правильне чергування культур у сівозміні, ретельний обробіток ґрунту, своєчасний догляд за посівами. При правильному чергуванні культур у сівозміні слід враховувати, що озима пшениця за оптимальної густоти стояння і багаторічні трави пригнічують сходи ценхрусу, сприяють очищенню ґрунту від його насіння. Посіви просапних культур – є основними потенційними джерелами повторного засмічення полів карантинним бур’яном.