Станом на сьогодні бура іржа картоплі відсутня у чинному Переліку регульованих шкідливих організмів України. Проте, в умовах активної євроінтеграції та гармонізації вітчизняного законодавства з вимогами Європейського Союзу, цей перелік підлягає регулярному перегляду та оновленню.

Оскільки збудник іржі є об’єктом пильної уваги фітосанітарних служб ЄС, вивчення його біології та моніторинг потенційних ризиків стають необхідними кроками для приведення українських стандартів безпеки у відповідність до європейських регламентів.

Puccinia pittieriana — гриб-іржівник з мікроциклічним життєвим циклом — це означає, що, порівняно з іншими видами іржі, які можуть утворювати до п’яти стадій спор, він має обмежений життєвий цикл, протягом якого він утворює лише теліоспори та базидіоспори.
Життєвий цикл завершується на одній рослині-господарі.
Цей гриб-іржівник вражає переважно листя, але також був зареєстрований на черешках, стеблах та квітках рослин картоплі.

Теліоспори – єдині структури, які дозволяють цьому грибку виживати незалежно від присутності господаря. Ці спори можуть бути локалізовані на рослинних рештках або в самому ґрунті. У наступному вегетаційному періоді теліоспори можуть прорости, розпочинаючи новий виток циклу захворювання.Потенційне виживання теліоспоріржоспор також залежить від умов навколишнього середовища/ґрунту. Серед основних рослин-господарів — картопля, томат.

P. pittieriana викликає типові симптоми іржі на вражених рослинах-господарях, які включають утворення телій, плодоношень або сорусів, в яких формуються теліоспори. За температури 16°C або нижче перші симптоми з’являються через 14–16 днів після початкового зараження. На нижньому боці листя розвиваються круглі або іноді видовжені ураження, які починаються як крихітні зеленувато-білі плями (діаметром 3–4 мм). Ці плями змінюють колір від кремового з червонуватим центром до яскраво-червоних пустул, які можуть мати хлоротично-некротичний ореол. У місці цих уражень на верхній стороні листка можуть утворюватися біло-жовті заглиблення. Коли на листку утворюються сотні уражень, це може призвести до дефоліації .

Основні шляхи проникнення та розповсюдження P.pttieriana:
– природне поширення відбувається через інокулят, що переноситься вітром;
– поширення збудника за допомогою людини може відбуватись через переміщення інфікованих рослин-господарів, рослинних залишків та забрудненого ґрунту.

Виявлення P. pttieriana здійснюється шляхом проведення інспектування, огляду, у тому числі відбору зразків, фітосанітарної експертизи (аналізів), обстеження та/або моніторингу відповідно до законодавства. Обстеження слід проводити в прохолодних та вологих погодних умовах за умови, що рослини-господарі вже активно ростуть.

Будь-який зразок слід відправити до лабораторії для подальшої ідентифікації.

Бура іржа — підступний ворог, який любить вологу і тепло. Пам’ятайте: легше попередити захворювання, ніж боротися з ним.