Висока температура і посушлива погода може спричинити масове розмноження та збільшення чисельності небезпечного шкідника – сарани на тери торії Київської області.

За результатами  обстежень, в тому числі  грунтових розкопок, які систематично проводять спеціалісти відділу захисту рослин та прогнозування Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, за останні 5 років розвиток саранових на території Київської області проходив на низькому рівні (нестадні форми), шкодочинність шкідника на посівах сільськогосподарських культур не проявлялась.

Проте враховуючи зміни клімату за останні роки в сторону потепління, та підтверджену циклічність масового розмноження саранових, яке відповідає 11-річному циклу сонячної активності, від нашестя сарани ніхто не застрахований.

Сарана – типовий поліфаг, харчується усіма рослинами, проте надає перевагу злаковим культурам:  кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо.

В умовах України з родини саранових досить поширені сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська, та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші, загалом до 20 видів.

Саранові належать до комах з неповним перетворенням, тобто їх розвиток відбувається без стадії лялечки, а зовнішні ознаки личинок і спосіб їх існування має схожість з дорослою особиною. Самка відкладає яйця в розпушений грунт на глибину близько 3 см. Яйцекладка припадає на червень-вересень. Зимують яйця у верхньому шарі грунту, найчастіше незораних грунтів. Відродження личинок відбувається в травні-червні, а період розвитку триває 35-55 днів. Личинки мають п’ять поколінь, поступово збільшуючись у розмірах, перетворюючись на дорослу комаху. У спеку тіло випаровує велику кількість вологи, для заповнення якої саранові поїдають рослини. Великі апетити зростають, коли вони переходять в старший вік, особливо при підвищених показниках температурного режиму. Комахи харчуються усіма наземними частинами рослини. У липні з’являються дорослі особини, які після спарювання приступають до кладки яєць.

Усі саранові, що поширені в Україні, мають одне покоління на рік. В наших кліматичних умовах зима і є основним стримуючим фактором поширення шкідника.

Для захисту посівів від саранових рекомендовано регулярно проводити моніторинг площ сільськогосподарських культур та при виявлені 2-5 екз/кв.м стадних видів сарани (італійський прус, перелітна сарана) та 10-15 екз/кв.м нестадних видів саранових провести захисні заходи дозволеними та рекомендованими препаратами згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні» з дотриманням регламентів їх застосування.

Захист посівів від саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків, до окрилення саранчуків завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи знаходяться на рослинах. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від «голови», охоплюючи її по спіралі, що перевищує фронт куліги. Для боротьби  з небезпечним шкідником доцільно застосовувати комплексні заходи боротьби: механічні, агротехнічні та хімічні методи одночасно.

На присадибних ділянках використовують дозволені препарати, які можуть бути ефективними проти саранових.

Для захисту посівів від саранових ефективні: Альфа-циперметрин 100 г/ л, к. е. (фастак, к. е., 0,2 л/ га, альтекс, к. е., 0,2 л/ га,), Лямбда-цигалоприн 50 г/ л, мк.с., (карате зеон, мк.с., 0,15, (нестадні саранові) та 0,4 л/ га (стадні саранові), Хлорпірифос 500 г/ л+циперметрин 50 г/ л (грінфорт ХЦ 550, КЕ, 1,5 л/ га, залп, к. е., 1,5 л/ га), Лямбда-цигалотрин 106 г/ л + тіаметоксам 141г/л, к. с. (енжіо, к. с., 0,18 л/ га).