Розміщення інформації про суб’єкта господарювання, його послуги чи товари, які він пропонує споживачам, має відповідати певним вимогам.

Зокрема, Закон України «Про рекламу» (далі – Закон) визначає  поняття реклами як інформацію про особу, ідею та/або товар, розповсюджену за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену, щоб сформувати або підтримати у прямий або непрямий спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких осіб, ідей та/або товарів.

Рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг визначено як зовнішню.

Однак, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів купувати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст.8 та ч. 6 ст. 9 Закону, оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Вивіски чи таблички повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах – об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Тобто, якщо на вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, вона не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.