Мабуть усі помічали, як весною всихають пагони плодових дерев в саду – персика, абрикоса, мигдаля, вишні, черешні і навіть декоративної сакури? Не обходить ця напасть і яблуні с грушами. Всихання абрикос є однією із самих актуальних проблем, яка в теперішній час загрожує його посадкам практично кожний сезон по всій території України. Чим пишніше квітне абрикос тим більше він з часом буде хворіти. А причина цьому гриби роду  Monilia, спори яких проникають у квіти під час цвітіння, а далі грибниця проростає у пагони, викликаючи всихання.

Гриб Monilinia laxa, що належить до порядку Hyphomycetales, є причиною моніліозу кісточкових культур. Цей паразит здатний пошкоджувати 12 видів дерев роду Prunus, зокрема абрикос, персик, вишня, повстяна вишня та слива. Моніліоз вважається одним з найшкідливіших захворювань цих культур. Є лише кілька сортів кісточкових, які деякою мірою стійкі до нього, зокрема вишня (Анадольська, Шпанка рання та ін.), слива (Ренклод ранній, Угорка звичайна, Персикова та ін.), абрикоса (Червонощока, Нікітська та ін.) і персик (Чемпіон ранній, Радянський, Глінка та ін.). Іноді кісточкові культури можуть постраждати від гриба Monilinia fructigena.

Моніліоз зерняткових культур спричиняють інші види грибів. Айву атакує гриб Monilinia cydonia, а груші й яблуні – Monilinia fructigena. Однак збитки від цього захворювання на яблунях і грушах значно менші, ніж у кісточкових культурах.

Моніліоз також може пошкоджувати рослини родини Вересових, зокрема брусницю (збудник – Monilinia urnula) та лохину американську або ягідник щитковий (збудник – Monilinia vaccinii-corymbosi).

Чутливими до моніліозу є кілька видів родини Розових, включаючи різні представники роду Горобини та їх гібриди з деякими видами з родів Глід та Мушмула. Сакуру або дрібнопильчасту вишню, яка є популярною декоративною рослиною, атакує гриб Monilinia ariae.

Необхідно звернути увагу на такий вид як Monilinia fructicola (G.Winter) Honey. Цей вид внесено до списку А-1 каранинні організми відсутні в України Переліку регульованих шкідливих організмів. M. fructicola розповсюджена в Північній та Південній Америці, Азії, Австралії, Новій Зеландії, а в Європі зареєстрована тільки у Франції та Австрії. M. fructicola частіше зустрічається на персиках і нектаринах, M. laxa – на абрикосах і мигдалі.

Найкращими умовами для розвитку моніліоза  це м’які вологі зими. Покращити ситуацію може суха погода під час цвітіння – в суху погоду зараження монілією буде мінімальним. Але якщо навесні надто волого і холодно, у багатьох випадках рослини потребують рятування.

Збудник моніліозу найбільш активний під час цвітіння. Хвороба проявляється протягом усього вегетаційного періоду рослин. Навесні вона спричиняє загнивання і засихання квіток, в’янення та засихання молодих листків, відмирання плодових гілок і однорічних пагонів.

У червні-липні моніліоз пошкоджує плоди. Спочатку на поверхні плодів з’являються коричневі плями, які з часом розростаються і охоплюють всю поверхню. На них можуть з’являтися маленькі сірі нарости. М’якоть уражених плодів стає м’якшою та темнішою. Погіршуються смакові якості. Через 1,5 – 2 тижні після зараження по всій поверхні плодів починають утворюватися спородохії – невеликі “подушечки” кремового кольору. Плоди стають зморщеними, муміфікованими і залишаються на дереві до весни. Заражений плід може заразити сусідні плоди при доторканні.

Втрати урожаю щороку становлять від 20% до 30%, а в окремих господарствах – від 50% до 70%.. Моніліоз поширюється через заражені плоди, але найчастіше – за допомогою зараженого посадкового матеріалу.

Профілактика один з найкращих методів боротьби не тільки з моніліозом, а й з іншими хворобами та шкідниками. В першу чергу це контроль за  фітосанітарним станом садивного матеріалу при імпорті та внутрішніх перевезеннях. В якості профітактичних заходів в садах необхідно уникати щільного розміщення саджанців, оскільки хвороботворні мікроорганізми поширюються швидше у тісних умовах; обирати місця з хорошою циркуляцією повітря; уникати травмування дерев, оскільки механічні ушкодження створюють доступ для інфекції;  суворо дотримуватись графіка обрізування і при видаленні хворих гілок необхідно забирати трохи здорової тканини (після зрізів обов’язково обробляти їх садовим варом); знімати та спалювати плоди з дерев перед зимою, разом із видаленими хворими гілками й пагонами; перед настанням періоду спокою обробляти стовбури та основи скелетних гілок плодових дерев вапняним розчином з додаванням фунгіциду; обов’язково робити осінню перекопку ґрунту у пристовбурних колах; своєчасно знищувати комах, які пошкоджують кору та наземні частини дерев, а також їхні личинки; контролювати внесення добрив; використовувати стерильні садові інструменти; використовувати стійкі сорти.

При виявленні зараження саду моніліозом обов’язково проводяться хімічні обробки. В першу чергу через 8-10 днів після цвітіння необхідно видалити  заражені пагони, вирізуючи їх з 1-2 живими бруньками. Перед цвітінням та після нього від моніліозу необхідно обробити фунгіцидом у суміші з інсектицидом, позаяк укуси комах сприяють зараженню дерев плодовою гниллю. Боротьбі з комахами-переносниками слід приділити особливу увагу. Сприяють поширенню плодожерки і жуки-казарки. Інтеграція різних методів контроля , таких як профілактичні заходи, агенти біологічного контролю і хімічні обробки можуть підвищити загальну ефективність стратегій  боротьби з хворобами.