👉🏻Ризоманія перебуває у Переліку регульованих шкідливих організмів А-2 (Карантинні організми, обмежено поширені в Україні).

Збудник: Beet necrotic yellow vein virus (BNYVV).

Резерватами вірусу є рослини з родини лободових (Chenopodiaceae), зокрема усі види буряків і шпинат.

Переносником вірусу є гриб Polymyxa betae K., який сам по собі є слабким патогеном для буряків. Патогенність гриба зростає при наявності в ньому вірусу, носієм якого він може стати, якщо розвивається в інфікованій рослині. Вірус може зберігатися більше 20 років в спорах гриба. У хворих рослин збудник постійно наявний у бокових корінцях і в самому коренеплоді.

Збудник спричиняє порушення обміну речовин, уповільнення росту і розвитку рослини, а також процесу цукроутворення, внаслідок чого знижується врожайність коренеплодів на 50-80% і цукристість більш ніж на 3-5 %.

Ураження кореневої системи переносником вірусу-грибом P. betae K. відбувається за допомогою зооспор, які контактують з кореневими волосками молодих рослин цукрових буряків, закріплюються на них та проникають в клітини, утворюючи плазмодій.

Плазмодій, який вийшов із зооспори, розвивається в клітині корінця в зооспорангії, який вже через 2-3 дні за температури 20-25 °С може вивільняти нові зооспори або перетворитись через 10 днів на цистосорус, який містить від 100 до 300 цистоспор.

Для розвитку гриба оптимальними є відносна вологість ґрунту 80 % , температура 23-27 °С, нейтральні та слаболужні ґрунти (pH 7-8).

Вірус ризоманії і його переносник гриб локалізуються, в основному, в дрібних бічних корінцях і в стрижневому корені.

Симптоми ураження:

Захворювання проявляється зрідка у фазі 4-8 листочків буряків. Рослини, що ураженні у ранню фазу розвитку, нерідко гинуть або відстають у рості. Змінюється колір листків від світло-зеленого до жовтуватого.

У другій половині вегетації, особливо після сильних опадів, на листках з’являється побуріння судин і суміжних з ними ділянок з подальшою появою некрозів.

Характерні симптоми ризоманії проявляються на коренеплоді у вигляді розростання бічних корінців. Коренеплоди уражених рослин дрібні, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою корінців. Особливо чітко діагностується хвороба після збирання. Уражені рослини сильно відстають у рості, схильні до загнивання. При поперечному розрізі коренеплода добре помітне побуріння судинних пучків.

Способи поширення:

Переносником даного вірусу є ґрунтовий гриб P.betae K. Захворювання поширюється інфікованим ґрунтом на будь-якому матеріалі, з водою, рослинними рештками, інвентарем, а також при транспортуванні коренеплодів. Розповсюдження вірусу можливе також із гноєм домашніх тварин, яких вигодовують зараженими кормовими та залишками цукрових буряків.

Фітосанітарні заходи боротьби:

Забороняється ввезення зараженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання.

Обов’язкове карантинне інспектування, фітосанітарна експертиза завезеного імпортного матеріалу.

Проведення обстежень полів буряку восени та влітку з метою своєчасного виявлення.

При виявленні вогнища захворювання запроваджується карантинний режим.

Обов’язкове дотримання сівозміни, ротації та чистого пару.

Внесення органічних добрив, глибока оранка, знищення рослинних решток та бур’янів, а також вирощування стійких і толерантних сортів.

Просторова ізоляція насінницьких насаджень від виробничих не менше 1 км.