Перейти до основної сторінки
Зберігання зерна на складах вимагає постійного контролю, адже якість і безпека врожаю безпосередньо залежать від біологічних чинників. Зернова маса – складне середовище, де активно розвиваються мікроорганізми та шкідники, здатні за короткий час призвести до значних втрат продукції.
Основними ризиками втрат зерна чи його якості під час зберігання є: – Самозігрівання зернової маси: виникає через підвищену вологість, недостатнє вентилювання або ущільнення насипу. Найбільш уразливими є олійні культури (ріпак і соняшник), які через щільність і дрібне насіння погано відводять тепло; – пліснявіння та розвиток мікроорганізмів: підвищена вологість і перепади температур стимулюють ріст грибів, утворення мікотоксинів та псування зерна. – комірні шкідники та гризуни: до складських приміщень значна частина шкідників потрапляє разом із зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, тарою, а також через одяг, взуття працівників чи заселення гризунів і птахів.
Живлячись зерном, шкідники забруднюють його своїми рештками внаслідок линяння, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно змінює свій колір, запах і смакові якості.
Найпоширеніші та найнебезпечніші серед шкідників зерна та зернової продукції в Україні – комірний та рисовий довгоносики, великий та малий борошняні і булавовусий хрущаки, гороховий та квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий коротковусий та суринамськийборошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний та звичайний волохатий кліщі, хатня миша, пацюки тощо.
На життєдіяльність шкідників істотно впливає температурний режим під час зберігання. Кожен вид комах і кліщів проявляє активність лише у визначених межах температур. Встановлено, що оптимальний температурний діапазон для розвитку більшості шкідників хлібних запасів перебуває у рамках +18-32°С.
Тривалі мінусові й мінімальні позитивні температури стримують їх розвиток і розмноження. У зерні, яке охолоджене до нижніх температурних порогів, комахи та кліщі поступово гинуть. За таких умов можна зберігати зерно й без дезінсекції. Нижній температурний поріг розвитку основних шкідників зернових запасів для кліщів становить -6 °С, для комірного довгоносика та зернової вогнівки – -10 °С, для млинової вогнівки – -11°С, для рисового довгоносика та зернової молі – -13 °С, південної комірної вогнівки – -14 °С, булавовусого і малого борошняних хрущаків – -15 °С, суринамського борошноїда та зернового шашіля – -16 °С.
Пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та хорошого хліба. Також значної шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.
Для боротьби зі шкідниками запасів застосовують систему профілактичних (запобіжних) і знищувальних заходів. До профілактичних заходів належать: – роботи з підготовки зерносховищ та операції, що виконують із зерном; – очищення, сушіння, охолодження, вентилювання приміщення.
До знищувальних відносять: – біологічні методи; – фізико-механічні методи; – хімічні методи.
У зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників є проморожування зерна. При цьому слід враховувати їх стійкість до низьких температур. Більшість комах за температури нижче 15 градусів гине протягом доби. Особливу увагу слід приділити ретельній підготовці складських приміщень до засипання зерна нового врожаю.
Зерносховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалося, й зернових відходів, сміття; очистити місця, де оселяються й розмножуються комірні шкідники (підлога, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тара, інвентар, обладнання), та прискладську територію.
Зметені зразки треба перевірити на наявність шкідників, щоб правильно визначитися з дезінфекцією. Зібране сміття вивезти й знищити. Приміщення складів провітрити, просушити, побілити розчином хлорного вапна та провести дезінфекцію.
Знезараження порожніх зерносховищ хімічними препаратами – це одночасно профілактичний захід (зерна у складі немає) і винищувальний (знешкодження шкідників, які оселилися у приміщенні, обладнанні та на прискладській території). Дезінфекцію порожніх складів здійснюють вологим способом, з допомогою фумігації та аерозольною обробкою. У зерносховищах, де виявлено довгоносиків, хрущаків, зернових шашелів та інших небезпечних і стійких проти інсектицидів шкідників, слід провести фумігацію або аерозольну обробку.
Вчасне обстеження зерносховищ та своєчасно вжиті профілактичні заходи можуть вберегти зернопродукцію від пошкодження. Зернопродукти, які зберігаються протягом тривалого часу, потрібно обстежувати регулярно.
Попередня