Останніми роками на території Київщини в осінньо-зимовий період складаються такі погодно кліматичні умови, які певним чином впливають на фітопатологічну ситуацію в посівах озимини. Спостерігаються досить екстремальні умови осінньої посівної кампанії: висів у сухий ґрунт, нестача вологи на момент сходів озимих культур. Останні чотири роки під час глибоких відлиг взимку, завдяки підвищеному температурному режиму у денні години відбувається поновлення вегетації. Як наслідок це спричиняє як позитивні, так і негативні зрушення. Озимі зернові утворюють додаткові стебла, що при раціональному підході сприяє збільшенню врожаю, але ослаблення рослин на первинному етапі й екстремальні умови навесні (різкі коливання температури, весняні заморозки) призводять до ослаблення посівів і, як наслідок, погіршення їх фітопатологічного стану.

Значних недоборів і втрат урожаю озимої пшениці та озимого ячменю завдають грибкові хвороби, серед яких найбільш поширені кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз та інші захворювання.

Розуміючи особливості розвитку хвороби озимих і вміючи правильно їх діагностувати, можна розробити ефективний захист і зберегти потенційну врожайність.

Кореневі гнилі

Рано навесні у посівах озимих зернових культур насамперед проводиться облік кореневих гнилей. Залежно від збудника розрізняють звичайну, або (гельмінтоспоріозну) кореневу гниль (Bipolaris sorokiniana Shoem.), фузаріозну (Fusarium gibbosum Appl et Woll), офіобольозну (Gaeumannomyces graminis Arx et Ol), церкоспорельозну. (Pseudocercosporella herpotrichoides Fron.)

Збудники кореневих гнилей уражують кореневу і прикореневу частини стебла, часто провідну систему, внаслідок чого рослини стають недорозвинутими, з жовтими чи плямистими листками.

Кореневі гнилі розвиваються протягом усієї вегетації, тому їх треба обліковувати кілька разів. Відразу, як тільки поля звільняться від снігового покрову, обов’язково проводять обстеження на кореневі гнилі. При задовільному стані посівів на площі до 100 га проби беруть у 10 місцях по діагоналі поля. Для кожної проби викопують поспіль у двох суміжних рядках рослини на відстані 0,5 м. На площі 100 га додатково беруть по одній пробі на кожні 50 гектарів. Корені ретельно промивають від ґрунту. Для візуальної діагностики хвороби слід ретельно оглянути кореневу систему рослин. Так, при уражені первинних і вторинних корінців і підземного міжвузля на них з’являються кореневі штрихи і смуги. У пробі підраховують кількість уражених і загиблих рослин у відсотках.

Борошниста роса (Erysiphe graminis)

Ця хвороба є однією з найнебезпечніших для рослин озимої пшениці, оскільки спричиняє ураження всіх надземних органів рослин. Борошниста роса зменшує асиміляційну поверхню листків, руйнує хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого погіршується інтенсивність фотосинтезу. За інтенсивного ураження уповільнюється розвиток кореневої системи, знижується кущистість рослин, затримується колосіння, прискорюється дозрівання. Недобір урожаю пшениці через захворювання на борошнисту росу є значним за умови інтенсивного ураження прапорцевого і другого листків рослини і становить 10-15, а іноді 30-50 %.

На Київщині перші симптоми захворювання озимої пшениці спостерігалися вже восени. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластину.

У сильно уражених рослин послаблюється кущення. Посіви озимої пшениці ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. При внесенні мінеральних добрив з підвищеними дозами калію і фосфору хвороба розвивається слабше, а за надмірної кількості азоту – посилюється.

На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції є клейстотеції на уражених рослинних рештках. Здебільшого борошнисту росу діагностують у польових умовах візуально за ознаками.

Септоріоз (Septoria tritici  Stagonospora nodorum)

Одна з найбільш поширених хвороб, яка вражає всі надземні органи рослини. На листках з’являються подовжені плями жовтого або коричневого відтінків, довжина яких досягає 1 сантиметру, далі плями з’єднуються між собою, що призводить за повного висихання листка. Джерелом інфекції є рослинні рештки, сходи і насіння. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за умов частих опадів, температур на рівні 20-25°С та помірного вітру, короткого періоду освітлення,  занадто ранніх строків посіву, надмірного внесення азотних добрив.Для запобігання хвороби рекомендується вирощування стійких сортів; дотримання сівозміни та просторової ізоляції полів озимих від ярих культур, строків посіву та встановлених норм висіву для недопущення загущення посівів; механізований обробіток ґрунту (культивація та боронування задля усунення інфекції у сходах падалиці та бур’яну); чітке дотримання норми внесення азотних та інших мінеральних добрив, оскільки їх перевищення сприяє поширенню інфекції; внесення фосфорних та калійних добрив під час посіву для ранньовесняного підживлення, оскільки ці речовини значно підвищують стійкість зернових до збудників.

Снігова пліснява (Microdochium nivale)

Утворення льодової кірки, а також випадання снігу на непромерзлий ґрунт, висота снігового покриву та його триваліть можуть спричинити інтенсивне ураження посівів озимих зернових культур низькотемпературними грибами, до яких належить зокрема снігова пліснява – рожева, сіра , або крапчаста, яку ще називають тифульозом. Вона може вражати усі злакові, а у найвищій зоні ризику – жито та ячмінь. Шкідливість хвороби полягає в недоборі врожаю через загибель частини рослин, а також зниження кущистості тих, що вижили після ураження. На окремих полях посіви можуть повністю загинути. Восени перші ознаки інфікування проявляються у вигляді спіралеподібних викручувань рослин сходів. Рослини відстають у рості й біля основи вкриті білувато-рожевим ватоподібним міцелієм. Найяскравіше хвороба проявляється навесні після танення снігу. На листках озимих  зернових культур з’являються водянисті плями з павутинним нальотом від брудно-білого до світло-рожевого кольору. Наліт швидко зникає за сонячної та вітряної погоди. При сильному ураженні спостерігається відмирання вузла кущення, коренів і загибель всієї рослини.

Рання та своєчасна діагностика хвороб озимих зернових культур та оцінка фітопатологічного стану є важливими складовими раціонального проведення захисних  заходів в період вегетації.

Основними заходами, що знижують накопичення інфекції в ґрунті, є сівозміна та глибока оранка. Проти кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу, снігової плісняви рекомендовано також передпосівне протруєння насіння препаратами, внесеними до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Ранньовесняне обприскування фунгіцидами найкраще проводити в сонячний день при температурі повітря не менше +5 °C.