Значні збільшення обсягів імпорту, експорту та транзиту рослинної продукції, насамперед садивного матеріал створює доволі реальну загрозу поширення нових небезпечних  хвороб в тому числі і на територію нашої держави. Одним з таких шкідливих організмів є хвороба Пірса або бактеріоз винограду. Її збудником є патогенна бактерія Xylella fastidiosa Well et al.

Xylella fastidiosa уражує 359 видів деревних та трав’янистих рослин, що належать до 75 родин, серед них акація (Acacia ), клен (Acer),  вільха (Alnus rhombifolia ),  бук (Fagus crenata), ясен (Fraxinus), гінгко (Ginkgo biloba),  горіх (Juglans), ялівець (Juniperus ashei), шовковиця (Morus), слива (Prunus), дуб (Quercus), малина (Rubus), бузина (Sambucus), в’яз  (Ulmus), чорниця (Vaccinium) та інші. Симптоми прояву залежать від господарів і комбінацій штамів бактерії. Багато видів рослин є безсимптомними носіями, що сприяє поширенню інфекції. Головною рослиною-господарем є виноград.

Бактеріоз винограду (хворобу Пірса) спричинює грамнегативна рикетсієподібна бактерія – Xylella fastidiosa Wells et al. Збудник бактеріозу проникає в судини ксилеми, блокуючи транспортування мінеральних поживних речовин та води, порушує нормальний перебіг фізіологічних процесів в рослинах.  Найсприятливішими умовами для розвитку збудника Xylella fastidiosa протягом вегетаційного періоду рослин є висока відносна вологість і помірні теплі температури повітря. Лімітуючим чинником для розвитку бактерій є суворі зимові температури, за яких патоген гине.

На виноградниках збудник хвороби уражує всі зелені та здерев’янілі частини виноградного куща: пагони, листя, суцвіття, рукави, штамби, грона. На хворих кущах початок вегетації затримується. Найхарактерніші симптоми первинної інфекції хвороби – опік і побуріння частини листків винограду. Спочатку помітне раптове всихання частини зеленого листка, яка потім коричневіє, а тканина, що прилягає до неї, жовтіє або червоніє залежно від сорту винограду. Всихання листка триває, він зморщується та опадає, залишається тільки черешок. Уражені пагони виростають викривленими, плямистими, зелено-коричневими, втрачають можливість прикріплюватися до опори. Ріст пагонів затримується, міжвузля скорочуються, влітку формуються жовті або світло-зелені плями, що з холодами темніють. У разі хвороби Пірса опадають квітки, зав’язі, всихає гребінь. У наступні роки захворювання рослин розвивається повільно, на них утворюються хлоротичні пагони. Якщо симптоми вперше виявляють на пагонах наприкінці сезону вегетації, плоди передчасно забарвлюються до в’янення. На пізній стадії розвитку хвороби відмирає коренева система слідом за відмиранням надземної частини виноградного куща. Хворі кущі гинуть протягом одного-трьох років.

Розповсюдження захворювання відбувається із зараженим садивним матеріалом: саджанцями та живцями. Між рослинами бактерія переноситься численними видами комах (найчастіше цикадок – Homalodisca vitripennis), які живляться ксилемним соком.

Бактеріоз винограду внесено до Списку А-1 “Переліку регульованих шкідливих організмів,” як відсутній на території України. Вперше хворобу було виявлено та ідентифіковано 1884 року в основних районах виноградарства південної частини Америки – Каліфорнії, – де тривалий час вона завдавала значних збитків на цьому континенті. Втрати від захворювання оцінювали в 2-3 млн дол. за рік, при цьому найсильніше уражувалися сорти Vitis Labrusca L. і Vitis Vinifera L., які становили 90% промислових виноградників. Надалі хвороба поширилася практично в усіх південних та центральних районах Північної Америки, де вирощують виноград. Нині її зареєстровано в США, Центральній Америці – в Коста Ріці та в Північній – у Мексиці. Крім Американського континенту, бактеріоз винограду доволі поширений у країнах Азії: в Індії й Тайвані.

Ситуація, яка склалася з хворобою Пірса Xylella fastidiosa в Європейському регіоні призвела до прийняття жорстких фітосанітарних заходів в рамках Євросоюзу та по відношенню до інших країн-партнерів в міжнародній торгівлі.

З 2015 року діє Рішення Комісії 2015/789 від 18 травня 2015 про захисні заходи від інтродукції та поширення в межах Європейського Союзу Xylella fastidiosa. Особливо важливими є зазначені у цьому Рішенні умови ввезення рослин, які можуть бути господарями X. fastidiosa на територію ЄС з третіх країн (в т.ч. і з України).

З 14 серпня 2020 року діє Регламент Комісії (ЄС) 2020/1201 щодо заходів по запобіганню проникненню та розповсюдженню в межах Союзу Xylella fastidiosa. Особливо важливими є зазначені у цьому Рішенні умови ввезення рослин, які можуть бути господарями X. fastidiosa на територію ЄС з третіх країн (в т.ч. і з України). Відповідно до статті 28 Регламенту експорт з України до країн Європейського Союзу рослин для посадки, що належать до родів або видів, зазначених у Додатку І до Регламенту можливий у випадку, якщо Національна організація захисту рослин України повідомить Європейську Комісію про статус X. fastidiosa в Україні на підставі проведених перевірок, з відбором зразків та проведенням фітосанітарної експертизи (аналізу).

Природно-кліматичні умови південних регіонів промислового виноградарства України сприятливі для акліматизації збудника хвороби, тому ймовірність її поширення дуже висока. Карантинні заходи, які спрямовані на запобігання проникненню та локалізації бактеріозу винограду, є надзвичайно важливими, тому проблема моніторингу цього захворювання актуальна для нашої країни. Карантинні заходи передбачають заборону ввезення в Україну зараженого садивного й прищепного матеріалу з країн, де зареєстровано захворювання.

Фітосанітарні заходи при вирощуванні:

1. Заготовку прищеп слід проводити тільки із здорових кущів в господарствах, перевірених на відсутність хвороби;
2. У період вегетації необхідно щорічно обстежувати усі насадження, насамперед розсадники, де вирощують садивний і прищепний матеріал, до початку реалізації з них продукції;
3. Необхідно проводити дезінфікування технічних засобів та інвентарю при проведенні обрізання кущів, обмежити чисельність бур’янів, що є природними резерваторами хвороби.

Боротьба із хворобою Пірса полягає у суворих карантинних заходах та запобіганні ввезення збудника із садивним матеріалом.